Свобода доступа к информации в контексте функционирования гражданского общества
Горленко В.В., аспірант Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова
Ця робота була представлена на конференції «Умови розвитку освітніх інтернет-медіа: законодавчий та соціокультурний аспекти»
Свобода доступу до інформації, поряд із демократичними принципами функціонування органів державної влади, є одним із елементів громадянського суспільства. Загалом під поняттям свобода доступу до інформації слід розуміти можливість громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також неурядових громадських організацій вільно отримувати інформацію від органів державної влади як центрального рівня, так і регіонального.
Метою даного дослідження є аналіз українського законодавства у сфері доступу до інформації, а також визначення його основних недоліків і надання пропозицій щодо їх врегулювання.
На сьогодні в Україні питання доступу до інформації, окрім Конституції України, регулюються такими нормативно-правовими актами:
1. Закон України від 02.10.1992 р. № 2657-ХІІ «Про інформацію»;
2. Закон України від 13.01.2011 р. № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».
На особливу увагу заслуговує Закон України «Про доступ до публічної інформації», який нещодавно набув чинності. Зазначений закон врегульовує порядок доступу до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень. Стаття 1 даного нормативно-правового акта визначає публічну інформацію як відображену та задокументовану будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформацію, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Окрім позитивних нововведень, як от встановлення п’ятиденного строку надання інформації (стаття 20), згаданий Закон України містить і значні недоліки. Так, у частині 2 статті 17 визначено, що громадський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до публічної інформації здійснюється громадськими організаціями та громадянами особисто шляхом проведення відповідних громадських слухань, громадської експертизи тощо. Але, не встановлено механізм реалізації цієї функції. У нашій державі зареєстровано понад 1 тис. об’єднань громадян. Така їх кількість призводить до відсутності координації їхньої діяльності, а тому вони не можуть здійснювати громадський контроль зазначений у статті 17. З метою виправлення ситуації у згаданому Закону України доцільно передбачити створення Всеукраїнського громадського комітету, який матиме статус спілки об’єднань громадян та відповідатиме за здійснення громадського контролю у сфері доступу до публічної інформації.
Варто підняти і питання впровадження електронного документообігу у сфері доступу до інформації. У країнах Європи громадяни давно користуються перевагами електронних засобів зв’язку. Надана можливість не тільки отримати інформацію від органів державної влади, а й деякі адміністративні послуги, зокрема: відновлення втрачених документів, перереєстрація місця проживання, голосування, реєстрація автомобіля тощо. В Україні впровадження таких технологій гальмується відсутністю законодавчого закріплення використання електронного підпису. Тому виникає нагальна необхідність у прийняті закону. Для початку, у Законі України «Про доступ до публічної інформації» слід передбачити статтю «Електронний документообіг», положення якої врегулюють проблемні питання використання електронних засобів зв’язку, у тому числі і щодо електронного підпису.
Важливим етапом у доступі до публічної інформації мають стати центри обслуговування громадян, які працюватимуть на принципі «єдиного вікна». Створюватись такі центри повинні при міських чи районних органах влади. Їхнім завданням у першу чергу має бути прийняття інформаційних запитів, заяв чи скарг від громадян, а також своєчасне реагування на них.
Отже, сучасне українське законодавство у сфері доступу до публічної інформації потребує значного удосконалення у відповідності із вимогами часу та розвитком новітніх технологій.
Література
Ця робота була представлена на конференції «Умови розвитку освітніх інтернет-медіа: законодавчий та соціокультурний аспекти»
Свобода доступу до інформації, поряд із демократичними принципами функціонування органів державної влади, є одним із елементів громадянського суспільства. Загалом під поняттям свобода доступу до інформації слід розуміти можливість громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також неурядових громадських організацій вільно отримувати інформацію від органів державної влади як центрального рівня, так і регіонального.
Метою даного дослідження є аналіз українського законодавства у сфері доступу до інформації, а також визначення його основних недоліків і надання пропозицій щодо їх врегулювання.
На сьогодні в Україні питання доступу до інформації, окрім Конституції України, регулюються такими нормативно-правовими актами:
1. Закон України від 02.10.1992 р. № 2657-ХІІ «Про інформацію»;
2. Закон України від 13.01.2011 р. № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».
На особливу увагу заслуговує Закон України «Про доступ до публічної інформації», який нещодавно набув чинності. Зазначений закон врегульовує порядок доступу до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень. Стаття 1 даного нормативно-правового акта визначає публічну інформацію як відображену та задокументовану будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформацію, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Окрім позитивних нововведень, як от встановлення п’ятиденного строку надання інформації (стаття 20), згаданий Закон України містить і значні недоліки. Так, у частині 2 статті 17 визначено, що громадський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до публічної інформації здійснюється громадськими організаціями та громадянами особисто шляхом проведення відповідних громадських слухань, громадської експертизи тощо. Але, не встановлено механізм реалізації цієї функції. У нашій державі зареєстровано понад 1 тис. об’єднань громадян. Така їх кількість призводить до відсутності координації їхньої діяльності, а тому вони не можуть здійснювати громадський контроль зазначений у статті 17. З метою виправлення ситуації у згаданому Закону України доцільно передбачити створення Всеукраїнського громадського комітету, який матиме статус спілки об’єднань громадян та відповідатиме за здійснення громадського контролю у сфері доступу до публічної інформації.
Варто підняти і питання впровадження електронного документообігу у сфері доступу до інформації. У країнах Європи громадяни давно користуються перевагами електронних засобів зв’язку. Надана можливість не тільки отримати інформацію від органів державної влади, а й деякі адміністративні послуги, зокрема: відновлення втрачених документів, перереєстрація місця проживання, голосування, реєстрація автомобіля тощо. В Україні впровадження таких технологій гальмується відсутністю законодавчого закріплення використання електронного підпису. Тому виникає нагальна необхідність у прийняті закону. Для початку, у Законі України «Про доступ до публічної інформації» слід передбачити статтю «Електронний документообіг», положення якої врегулюють проблемні питання використання електронних засобів зв’язку, у тому числі і щодо електронного підпису.
Важливим етапом у доступі до публічної інформації мають стати центри обслуговування громадян, які працюватимуть на принципі «єдиного вікна». Створюватись такі центри повинні при міських чи районних органах влади. Їхнім завданням у першу чергу має бути прийняття інформаційних запитів, заяв чи скарг від громадян, а також своєчасне реагування на них.
Отже, сучасне українське законодавство у сфері доступу до публічної інформації потребує значного удосконалення у відповідності із вимогами часу та розвитком новітніх технологій.
Література
- Конституція України // Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996 р. – 1996 р. – № 30. – Ст. 141.
- Закон України від 13.01.2011 р. № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» // Урядовий кур'єр вiд 15.02.2011 - № 28.
- Закон України від 02.10.1992 р. № 2657-ХІІ «Про інформацію» // Відомості Верховної Ради України вiд 01.12.1992 - 1992 р., № 48, Ст. 650.
- Закон України від 16.07.1992 р. № 2460-ХІІ «Про об’єднання громадян» // Відомості Верховної Ради України вiд 25.08.1992 - 1992 р., № 34, Ст. 504.
- Громадянське суспільство: історія та сучасність: монографія // [Т.В. Розова, О.С. Білоусов, Л.В. Вінокурова та ін.]; за заг. ред. Т.В. Розової. – Одеса: Юридична література, 2010 – 344 с.
