Банкротство как способ вернуть долг
Василь Дерлюк, практикуючий юрист, арбітражний керуючий
Багато хто вважає, якщо суд виніс рішення про стягнення боргу, то результат по одержанню коштів від боржника досягнуто. На жаль, це не так. Одержання рішення суду це лише перший крок на шляху до повернення боргу. Наступний крок-примусове виконання рішення суду державною виконавчою службою. Практика свідчить, що на стадії примусового виконання рішення суду державною виконавчої службою, одержати суму боргу не так вже й легко. Це ускладнюється деякими причинами. По – перше, це адміністративний фактор. Згідно Закону України „Про виконавче провадження” виконання рішення суду здійснюється державним виконавцем. Однак, реальність така, що державний виконавець досить часто має велику завантаженість і тому вчинення всіх дій по виконанню дуже ускладнено. По-друге, це економічний фактор. Досить часто боржник, оцінюючи перспективи стягнення з нього боргу, направляє свої дії на відчудження свого майна і робить все можливе для того, щоб державний виконавець, будучи зв’язаним із строками виконавчого провадження, повернув виконавчий документ стягувачу без виконання у зв’язку із відсутністю майна.
Що робити в таких ситуаціях?
Одним із способів є подача до суду заяви про порушення справи про банкрутство. В цьому випадку можливі два варіанти розвитку подій.
Перший варіант – боржник одержавши від кредитора заяву про банкрутство відшукує кошти і задовольняє вимоги кредитора. Другий варіант – одержання суми боргу в рамках процедури банкрутства.
Виникає цілком логічне запитання, навіщо боржнику відшукувати кошти і погашати борг, якщо у передбанкротній процедурі кредитор не зміг одержати виконання рішення суду. На це є кілька причин.
По-перше, керівник боржника чи засновник можуть бути притягнуті до кримінально-правової чи цивільно-правової відповідальності. У випадку, якщо суд розглядає заяву про банкрутство, встановлює обґрунтованість заявлених кредитором вимог, то відносно боржника вводиться процедура банкрутства. На даній стадії арбітражний керуючий наділяється визначеними законом повноваженнями і зобов’язаний провести аналіз фінансового стану боржника і в рамках даного аналізу перевірити наявність ознак доведення до банкрутства чи фіктивного банкрутства. У випадку виявлення таких ознак, арбітражний керуючий зобов’язаний звернутися з цього приводу із заявою у відповідні правоохоронні органи. Крім того, при проведенні процедури банкрутства, арбітражний керуючий у випадку виявлення факту заподіяння майнової шкоди інтересам кредиторів з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника юридичної особи або інших осіб, у разі недостатності майна боржника, може бути покладена субсидіарна (додаткова) відповідальність. Розмір зазначеної відповідальності визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до ліквідаційної маси і використовуються для задоволення вимог кредиторів у порядку встановленої Законом черговості.
Наступним фактором, який стимулює боржника до повернення боргу, є ризик оспорювання угод боржника, які укладені до порушення банкрутства. Найчастіше такі угоди укладаються з метою запобігти можливості звернення стягнення на майно боржника.
По третє, у боржника може бути яка-небудь дозвільна документація (ліцензії, дозволи, сертифікати, технічні умови тощо), одержання яких ускладенено чи достатньо обтяжено. Банкрутство має своїм наслідком втрату таких активів, що призведе до неможливості ведення господарської діяльності. Тому, засновник боржника, приймаючи рішення створити іншу юридичну особу, якій для продовження господарської діяльності потрібні такі ж самі документи, зобов’язаний буде пройти шлях для одержання цих документів.
По-четверте, у боржника виникають репутаційні ризики. Навряд чи банки, інші кредитні установи, до яких звернеться керівництво боржника будуть раді такій співпраці, а якщо і підуть назустріч, то вимушені будуть додатково забезпечувати свої інтереси.
Одна, поєднання чи сукупність вищеназваних причин на практиці призводить до того, що керівник боржника, зважуючи можливість настання негативних наслідків, відшукує можливість для задоволення вимог кредиторів.
Суть другого варіанту, при якому кредитор може одержати свої грошові кошти полягає в тому, що , на випадок не відшукання боржником коштів для задоволення вимог кредиторів, кредитор може одержати задоволення свої вимог в процедурі банкрутства на стадії конкурсного провадження (ліквідаційної процедури). На цьому етапі арбітражний керуючий здійснює інвентаризацію, оцінку і відповідно реалізацію майна боржника. Або є можливість домовитися в результаті переговорів і укласти мирову угоду.
Як вже було сказано раніше, боржник з метою ухилення від сплати боргу до введення процедури банкрутства часто відчуджує майно третім особам, які безпосередньо мають зв’язок з боржником, керівником боржника чи засновником. Арбітражний керуючий виявивши такі угоди на етапі розпорядження майном чи ліквідації, може подати в суд заяву про визнання вказаних договорів недійсними. При цьому підставою для визнання договорів недійсними можуть бути як підстави, передбачені Цивільним кодексом України, так і спеціальні, передбачені Законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. У випадку визнання угод недійсними, друга сторона зобов’язана повернути все одержане по угоді. Після цього, арбітражний керуючий проводить оцінку такого майна і реалізує його на торгах. В послідуючому, грошові кошти йдуть на задоволення вимог кредиторів.
Для того, щоб подати заяву про порушення справи про банкрутство, необхідно, щоб розмір заборгованості був не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітних плат та строк прострочки оплати боргу - не менше трьох місяців після відкриття виконавчого провадження. Крім того, кредитору необхідно мати на руках рішення суду про стягнення заборгованості, яке вступило в законну силу та постанову про відкриття виконавчого провадження. Якщо кредитор вступає у вже порушену справу про банкрутство, то розмір заборгованості та тривалість строку несплати боргу значення не мають. Головне в такому випадку не пропустити строк для включення в реєстр вимог кредиторів. Після включення в реєстр кредиторів, особа може почати здійснювати весь спектр дій, направлених на одержання свої грошових коштів в період проведення процедури банкрутства.
Для того, щоб результативно скористатися інструментами, які надані кредитору, необхідно залучати юриста, який спеціалізується в питаннях банкрутства. Регулювання відносин банкрутства специфічно. Для досягнення ефективного результату необхідно застосовувати як норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, так і роз’ясненнями вищих судових інстанцій.
Також важливою в банкрутстві є особа арбітражного керуючого, який належним чином зможе захисти інтереси кредитора.
