Європейський Союз продовжуватиме надавати підтримку українським державним структурам та громадським організаціям, що займаються фіксацією міжнародних злочинів.
У Львові презентували новий етап масштабного проєкту зі збору доказів міжнародних злочинів.
Фіксація воєнних злочинів, надання допомоги постраждалим, створення доказової бази для українських та міжнародних судових інстанцій, а також збереження свідчень про агресію Росії — ось ключові цілі нового проєкту "Документування та аналіз міжнародних злочинів, скоєних збройними силами Російської Федерації після 24 лютого 2022 року". Цей проєкт реалізується коаліцією "Трибунал для Путіна" за підтримки Європейського Союзу. Інформацію надає DailyLviv.com.
Презентація ініціативи, що носить назву "Свідчення для майбутніх юридичних розслідувань.", зібрала представників українських організацій, які займаються захистом прав людини, міжнародних партнерів, журналістів та експертів. Основним заявником проєкту виступає Харківська правозахисна група, а серед партнерів — Українська Гельсінська спілка з прав людини та Антидискримінаційний центр "Меморіал" з Брюсселя. Асоційованим партнером є Центр громадянських свобод.
Європейський Союз: безкарність породжує нові злочини
Під час відкриття заходу Осієр Сантільян, керівник відділу європейської інтеграції та верховенства права Представництва ЄС в Україні, підкреслив важливість документування міжнародних злочинів як ключового елемента для забезпечення справедливості в майбутньому.
"Охорона цивільних осіб — це не просто додатковий аспект. Це безпосередня необхідність, закріплена в міжнародному гуманітарному праві", — наголосив він.
За інформацією речника Європейського Союзу, під час повномасштабної війни світ став свідком багатьох випадків незаконних вбивств, катувань, сексуального насильства, насильницьких зникнень, депортацій дітей та атак на цивільну інфраструктуру. У зв'язку з цим діяльність українських громадських організацій виявилася надзвичайно важливою.
"Коли серйозні злочини залишаються без уваги, це підвищує ймовірність вчинення нових правопорушень. Проте, коли злочинці отримують справедливе покарання, міжнародна правова система стає більш стійкою. Це питання не лише минулого, але й захисту нашого майбутнього," – підкреслив Осієр Сантільян.
Сантільян підкреслив, що нова ініціатива сприятиме безперервному збору даних про тисячі злочинів, надаватиме підтримку жертвам, а також полегшуватиме співпрацю зі слідчими органами та міжнародними судовими інституціями.
Він особливо підкреслив людський аспект даної роботи.
"Ми повинні пам'ятати насамперед тих, хто вижив, а не тих, хто вчиняв злочини. Саме потерпілі мають залишитися в центрі історичної пам'яті", -- сказав представник ЄС, посилаючись на власний досвід роботи у країнах Західних Балкан, Колумбії та на Близькому Сході.
Він також зазначив, що Європейський Союз продовжуватиме надавати підтримку українським державним структуром і громадським організаціям, які займаються фіксацією міжнародних злочинів.
111 тисяч зареєстрованих правопорушень
Директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров повідомив, що новий проєкт є продовженням попередньої програми ЄС і фактично підбиває підсумки перших дев'яти місяців роботи. За його словами, головною метою залишається допомога цивільним, які постраждали від російської агресії.
"Нашою головною метою від самого початку була і залишається максимально можлива допомога якомога більшій кількості цивільних потерпілих", -- наголосив він.
Для цього правозахисники застосовують комплексний підхід, який охоплює збір інформації про злочини, їх документування й аналіз, допомогу слідству, представництво потерпілих у кримінальних провадженнях, надання психологічної, правової, соціальної та гуманітарної допомоги, а також широке інформування українського та міжнародного суспільства.
Станом на день презентації база даних коаліції "Трибунал для Путіна" містила 111 250 епізодів міжнародних злочинів, задокументованих від початку повномасштабного вторгнення. Окремо Харківська правозахисна група веде власну базу з понад 19 тисячами кримінальних проваджень, у яких її адвокати представляють інтереси потерпілих.
Протягом дев'яти місяців виконання нового проєкту, моніторингові групи провели 212 виїздів до деокупованих територій, більшість з яких супроводжувалися участю психологів. Сотні осіб отримали як термінову, так і тривалу психологічну підтримку.
Євген Захаров наголосив, що без взаємодії між громадськими організаціями та правоохоронними структурами впоратися з подібним обсягом злочинності було б неможливо.
"Жодна правоохоронна структура в світі не змогла б самостійно впоратися з таким масштабом міжнародних злочинів. Саме тому підтримка громадянського суспільства в наш час є вкрай важливою", -- зазначив він.
Правозахисники не лише працюють з національними слідчими, але й активно звертаються до міжнародних механізмів. До Комітету ООН з прав людини вже подано сотні індивідуальних заяв щодо катувань і сексуального насильства, а до Робочої групи ООН з питань насильницьких або недобровільних зникнень -- понад дві тисячі заяв.
Тортури перетворилися на звичайну практику.
Євген Захаров виділив окремий сегмент свого виступу для обговорення злочинів, пов'язаних із катуваннями. Він зазначив, що майже всі цивільні особи, які стали жертвами незаконного утримання на окупованих територіях, зазнали катувань або жорстокого поводження.
"Я особисто не бачив жодної людини, яка після звільнення не була б жертвою катувань чи нелюдського поводження", -- зазначив він.
За даними коаліції, задокументовано 1139 випадків катувань цивільних, з яких 115 людей були закатовані до смерті, а серед потерпілих -- 25 дітей.
Правозахисники наголошують, що застосування електроструму, побиття, імітація розстрілів, каліцтва та інші види жорстокого поводження мали системний характер у місцях незаконного утримання людей на окупованих територіях.
Одночасно психологічна підтримка часто виступає першим етапом на шляху до того, щоб жертви були готові свідчити та взяти участь у кримінальному процесі.
Документування — це не лише цифри та статистичні дані.
Юрист Української Гельсінської спілки з прав людини Руслан Тополевський підкреслив, що жоден із державних механізмів наразі не в змозі самостійно зафіксувати всі міжнародні злочини.
"На його думку, без документальних підтверджень злочин для міжнародної спільноти, по суті, не має жодного існування."
За його словами, всього за дев'ять місяців реалізації нового проєкту документатори зафіксували 21,5 тисячі нових інцидентів, серед яких більше 1200 загиблих цивільних осіб, майже 8000 поранених, тисячі випадків пошкодження цивільної інфраструктури та майна, а також сотні випадків катувань і насильницьких зникнень.
Руслан Тополевський підкреслив, що наведена статистика відображає лише ту частину злочинів, яку вдалося підтвердити документально.
"Багато людей не готові говорити про пережите через повторну травматизацію. Тому навіть ці цифри не відображають повного масштабу воєнних злочинів", -- сказав він.
На думку правозахисника, лише спільні зусилля громадських організацій, журналістів, міжнародних установ та державних органів можуть забезпечити якісне фіксування злочинів, що в подальшому стане фундаментом для міжнародного правосуддя.
Документування потрібне не лише для судів, але й для рішень міжнародної спільноти
Виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова, яка долучилася до презентації онлайн, наголосила, що документування російських воєнних злочинів має значення далеко за межами майбутніх кримінальних процесів.
За її словами, Україна перебуває в унікальній ситуації, коли злочини фіксуються практично в режимі реального часу людьми, які самі живуть в умовах війни.
"Ми фіксуємо злочини, будучи безпосередньо залученими до них. Ті, хто документує, проходять через ті ж самі страждання, які вони описують. Це унікальний випадок у історії, коли масштаб документування досягає таких висот," — підкреслила вона.
На переконання правозахисниці, зібрані матеріали є важливими не лише для потенційних судових розглядів у Міжнародному кримінальному суді або Спеціальному трибуналі, який розглядає питання агресії.
"Ці ресурси критично важливі вже зараз, щоб міжнародні організації та уряди могли приймати політичні рішення, базуючись на достовірних даних, а не лише на новинах про конфлікти," – підкреслила Романцова.
Вона акцентувала, що конфлікт між Росією та Україною спричиняє виникнення нових форм міжнародних злочинів, які раніше не були адекватно регульовані міжнародними нормами. Тому, на її думку, український досвід стає основою для встановлення нових стандартів у міжнародній юстиції.
"Наші сьогоднішні дії мають значення не лише для України. Це крок до формування міжнародного правосуддя та демократичного суспільства в майбутньому," — зазначила вона.
Чому між кількістю скоєних злочинів і винесених вироків спостерігається значний розрив?
Під час дискусії журналісти поцікавилися, чому за понад 111 тисяч зареєстрованих правопорушень кількість судових вироків залишається порівняно невеликою.
Відповідаючи на запитання, Євген Захаров пояснив, що головною проблемою є встановлення конкретних виконавців злочинів.
"Ми не змагаємося з державними структурами, а навпаки, працюємо разом. Наша спільна мета — забезпечити слідству можливість виявити винних," — підкреслив він.
Згідно з висловлюваннями правозахисника, навіть якщо є докази самого злочину, без встановлення особистостей конкретних винуватців судове переслідування не може бути проведене.
"З моменту, коли правоохоронці ідентифікують особисті дані підозрюваних, матеріали справи направляються до судового розгляду. На сьогодні вже ухвалено більше п'ятисот рішень стосовно міжнародних злочинів," -- зазначив Захаров.
Водночас він підкреслив, що міжнародні злочини не мають строків давності.
"Справедливість не підлягає термінам давності," -- зазначив керівник Харківської правозахисної організації.
Він також поділився своєю упевненістю, що з установленням Спеціального трибуналу для розслідування злочину агресії, кількість кримінальних справ, що підлягають міжнародному розгляду, буде поступово збільшуватись.
Потерпілі часто не готові свідчити одразу
Координаторка Центру допомоги врятованим у Львові Мирослава Квасниця звернула увагу на ще одну проблему, яка значною мірою пояснює різницю між реальною кількістю злочинів і кількістю офіційно задокументованих випадків.
За її словами, люди, які пережили катування чи сексуальне насильство, нерідко потребують тривалої психологічної реабілітації ще до того, як погодяться давати свідчення.
"Документуванню передує величезна робота психологів. Лише після кризового консультування, стабілізації стану людини та роботи юристів потерпілий може бути готовим свідчити", -- зазначила вона.
За словами Квасниці, особливо важкою є робота з жертвами сексуального насильства, оскільки в Україні досі існує безліч стереотипів, пов'язаних із цими злочинами.
Євген Захаров зазначив, що більшість постраждалих згодні на отримання допомоги, проте відмовляються надавати свої особисті дані для внесення до відкритих реєстрів.
Україна змушена розробляти нові підходи в галузі міжнародного права.
У ході дискусії учасники також звернули увагу на міжнародний досвід у сфері розслідування військових злочинів.
Євген Захаров зазначив, що Україна активно використовує напрацювання міжнародних трибуналів щодо колишньої Югославії та Руанди, а також рекомендації Стамбульського протоколу з документування катувань.
Одночасно велика кількість злочинів, які фіксують українські правозахисники, не має прямих відповідників у міжнародному контексті.
"Переміщення дітей з однієї держави в іншу в таких обсягах, а також новітні форми насильницьких зникнень цивільних осіб -- це виклики, з якими міжнародне кримінальне право раніше майже не зустрічалося," -- підкреслив він.
Саме тому, переконаний правозахисник, Україна змушена одночасно використовувати вже існуючі міжнародні стандарти й виробляти нові підходи до кваліфікації сучасних злочинів.
Громадські організації доповнюють державу
Учасники обговорення також підкреслили, що діяльність громадського сектору не є заміною для правоохоронних органів, а, навпаки, значно посилює їх потенціал.
Це стосується не лише документування злочинів проти людей, а й фіксації шкоди довкіллю, збору доказів для міжнародного Реєстру збитків та майбутніх компенсаційних механізмів.
Активісти з прав людини вважають, що лише тісна взаємодія між державними структурами, представниками громадянського суспільства, журналістами та міжнародними партнерами дозволяє найбільш ефективно зберегти свідчення російської агресії.
Свідчення для майбутніх юридичних розслідувань.
Наскрізною темою презентації стала думка про те, що документування міжнародних злочинів -- це не лише накопичення статистики.
Кожен задокументований епізод, кожне свідчення потерпілого, кожен встановлений факт катувань чи насильницького зникнення є складовою майбутнього правосуддя. Водночас ця робота вже сьогодні впливає на рішення міжнародних організацій, підтримку України та формування нових механізмів міжнародної відповідальності.
Учасники події підкреслювали, що, незважаючи на те, що розгляд багатьох справ може тривати роками, систематичне документування злочинів не дозволить їх забути або поставити під сумнів. Зібрані докази повинні слугувати основою не лише для покарання винних, але й для відновлення справедливості для десятків тисяч жертв російської агресії.
Актуальні новини можна знайти на каналі DailyLviv.com у Telegram та на Facebook.
