Іноземці у Російських Збройних Силах: як їх вводять в оману для участі у війні.
Представники Amnesty International провели бесіди з іноземцями, які брали участь у бойових діях на стороні Росії та опинилися в полоні в Україні. Їх свідчення виявляють незаконні практики набору до російських збройних сил та обсяги порушень прав людини.
Потребуючи солдатів для продовження війни проти України, Росія активно вербує до армії іноземців - шляхом обману, шантажу, насильства та іншими незаконними способами. Часто такі дії можна класифікувати як торгівлю людьми. Таких висновків дійшли правозахисники з організації Amnesty International (AI) за результатами розслідування, яким вони займалися з 2024 року. Свою доповідь вони представили 10 вересня на пресконференції, що відбувалася в режимі онлайн, за якою стежила й DW.
Скільки іноземців бере участь у бойових діях в Україні на стороні Росії?
Після початку широкомасштабного військового вторгнення в Україну Російська Федерація залучила до своїх збройних сил "тисячі іноземців з країн з низьким рівнем доходів, а також мігрантів і біженців, які вже перебувають на території Росії", повідомляється у звіті правозахисників, з яким редакція ознайомилася напередодні.
За даними українського Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, на кінець квітня 2026 року Києвом "було ідентифіковано понад 28 тисяч осіб із 136 країн, які приєдналися до армії РФ і воюють проти українців". Під час пресконференції 10 вересня в AI назвали точніші цифри, також з посиланням на офіційні дані української сторони: близько 28 300 осіб, не враховуючи солдатів із Північної Кореї.
"Російська армія активно залучає іноземців, які опинилися в складних економічних умовах, використовуючи їх як легко доступний ресурс у своїй агресивній війні проти України. Масштаби експлуатації та примусу настільки великі, що ми в багатьох випадках змушені визнати це явище як торгівлю людьми, відповідно до визначення, яке надають Палермські протоколи ООН," - зазначає Юлія Духров, керівниця AI в Німеччині.
Справи військовослужбовців, які потрапили в полон в українських таборах.
У період з 2024 по 2026 рік правозахисники здійснили шість візитів до двох таборів військовополонених в Україні, де вони зустрілися з п'ятнадцятьма громадянами з інших країн, які брали участь у бойових діях на стороні Російської Федерації. Серед них були громадяни Куби, Колумбії, Бразилії, Єгипту, Сьєрра-Леоне, Шрі-Ланки, Сомалі та Південної Африки. Також вдалося налагодити контакт з деякими іноземцями, які, на той момент, ймовірно, ще служили у збройних силах РФ, а також з їхніми родичами, адвокатами, правозахисниками та журналістами, які займалися захистом прав людини.
Практично всі іноземці, які спілкувалися з правозахисниками в таборах військовополонених, розповідали про зловживання, з якими вони зіткнулися, коли їх вербували для служби у ЗС РФ і відправляли на лінію фронту. Лише троє підтвердили, що підписали контракт, розуміючи, що йдеться про військову службу і що їх відправлять у зону бойових дій.
Згідно з отриманими даними, семеро іноземців вважали, що їм пропонують роботу в цивільному секторі Росії. Інші шестеро "поділилися інформацією про свій досвід у вербуванні, що ставить під сумнів добровільність цього процесу", зазначається у звіті AI.
У свідченнях військовополонених та інших осіб, яких опитували правозахисники, зазначаються випадки "контрактів, укладених без належної інформованої згоди, вилучення паспортів, обмеження свободи пересування, недостатньої підготовки до військової служби, а також погрози тим, хто намагався залишити цю службу". Автори вважають, що така поведінка може свідчити про те, що постраждалі стали жертвами торгівлі людьми.
Які причини спонукали іноземців укласти угоду?
Відповідаючи на запитання DW про те, чи вдалося правозахисникам дізнатися у чоловіків, які свідомо підписали контракт, причини цього рішення, одна з авторок дослідження, експертка AI з питань Східної Європи та Центральної Азії Анна Райт зазначила, що деякі з них згадали, що керувалися, насамперед, "фінансовим мотивом".
Цю інформацію також підтвердила Вероніка Велч, голова відділення AI в Україні. Вона зазначила, що ще однією причиною є те, що іноді "люди почувалися в полоні у своїх країнах, без можливості виїзду через візові та фінансові труднощі". "Тому, коли їм надавалася можливість виїхати до іншої країни (Росії. - Ред.), вони не вагалися. Вони скористалися б будь-якою нагодою".
Декого спонукала перспектива отримання російського паспорта, який "в певних регіонах світу досі має статус престижного документа". Інша група — це мігранти, які стикаються з труднощами в отриманні дозволу на проживання в Росії та можливістю забезпечити освіту для своїх дітей, додала експерт.
При цьому навіть ті, хто усвідомлював, що йдеться про військову службу, часом вважали, що виконуватимуть "допоміжні функції", наприклад, роботу водія далеко від лінії фронту.
Звичні шляхи міграції
Для вербування іноземців до російської армії використовувалися вже існуючі міграційні маршрути, що вказує на певні зловживання, з якими часто стикаються мігранти в Росії. Як наслідок, з лютого 2022 року іноземці були залучені до бойових дій в умовах, які викликають серйозні занепокоєння з точки зору прав людини, наголошують у Amnesty International.
Правозахисники виділяють два основні способи, якими іноземці потрапляли до лав армії Російської Федерації та врешті-решт опинялися на передовій. Перший шлях полягає в тому, що вербувальники шукали своїх потенційних жертв за межами Росії, часто в їхніх рідних країнах. Вони часто заманювали чоловіків обіцянками працевлаштування в цивільних сферах в Росії, таких як водій, кухар, охоронець, будівельник чи навіть спеціаліст у сфері інформаційних технологій. Ті, хто виявляв бажання, отримували привабливі пропозиції з високими зарплатами та перспективою швидкого отримання російського громадянства. Однак після прибуття до Москви їх змушували під тиском підписувати угоди, складені російською мовою. Після цього багатьох відправляли на навчальні полігони для короткострокової військової підготовки, а звідти - на фронт в Україні.
Один із мешканців Шрі-Ланки, з яким автори поспілкувалися в березні 2026 року в таборі для військовополонених і якого вони назвали "Налін", поділився, що його "друг" з Шрі-Ланки познайомив його з "агентом з підбору кадрів" - також громадянином цієї країни. За словами Наліна, йшлося про можливість працевлаштування охоронцем на цивільному об'єкті. Агент організував для Наліна та ще 58 його співвітчизників переліт до Москви.
Люди, які зустріли їх у московському аеропорту, перевезли їх у невідоме місце, ймовірно, в Підмосков'ї. Там йому запропонували підписати документ, написаний російською мовою. Жоден з супроводжуючих не володів ані англійською, ані сингальською (офіційною мовою Шрі-Ланки). Налін зізнається, що не мав уявлення про те, що відбувається. Вірогідно, один з підписаних ним документів був контрактом на військову службу. Після короткого навчання, яке також проходило російською, його відправили на фронт в Україну.
Обіцянка працевлаштування в Польщі - і відправлення на бойові дії.
Історія Джозефа з Південної Африки виявилася ще більш дивною, ніж можна було уявити, про що його дружина розповіла правозахисникам. Наприкінці 2025 року він вирішив подати заявку на вакансію водія вантажівки в Польщі через інтернет. Незабаром з ним зв'язалася "агентка з працевлаштування" на ім'я Анжеліна через WhatsApp. За словами дружини Джозефа, вони були здивовані, коли дізналися, що для нього організували переліт до Москви, хоча в оголошенні чітко вказувалося, що робота буде в Польщі. Анжеліна пояснила, що Джозефу потрібно буде забрати вантажівку в Москві і доставити її до Польщі, яку вона охарактеризувала як "сусідню країну Росії".
В аеропорту він зустрів ще одного громадянина ПАР, який їхав до того самого "роботодавця". З цього моменту, у грудні 2025 року, зв'язок з "агентом" обірвався. "Після прибуття до Москви у нього забрали всі речі (...) Йому сказали, що до Польщі він не поїде, а стане солдатом", - розповідає дружина Джозефа. За її словами, у її чоловіка не було жодного військового досвіду, а підготовка була дуже слабкою. "Вони обіцяли, що за службу йому платитимуть, але він так жодного разу й не отримав грошей", - додає вона.
Натиск на мігрантів у Російській Федерації та ризик депортації.
Інший спосіб вербування іноземців для служби у ЗС РФ: тиск на мігрантів, які вже перебувають у Росії та мають проблеми з документами або матеріальні труднощі. Нерідко таким кандидатам пропонують підписати контракт і навіть отримати після цього російський паспорт або ж зіткнутися з суворим покаранням, аж до висилки з РФ.
Іншою соціальною категорією, що піддається ризику незаконної вербовки до російських збройних сил, є біженці. AI розповідає історію "Даніеля", який є громадянином однієї з африканських країн. Він втік від переслідувань на рідній землі і у 2023 році отримав тимчасовий статус захисту в Росії. За його словами, у 2024 році йому не продовжили відповідні документи, оскільки він відмовився укладати контракт з Міністерством оборони РФ.
"Генеральний секретар Amnesty International Аньєс Калламар зазначає, що Росія не вживає жодних дій для припинення цих явищ та їх запобігання. Вона підкреслює, що випадки зловживань залишаються без розслідування, а також не вживаються заходи для ідентифікації жертв, їхнього захисту та покарання винних."
AI не змогла відвідати табори з військовополоненими в Росії.
Як зазначають автори звіту, вони відвідали табори військовополонених в Україні за погодженням з українською владою. Правозахисники також звернулися до Москви з проханням дозволити їм відвідати табори військовополонених, які знаходяться на території Росії, але на це запитання не отримали відповіді. Внаслідок цього AI не змогла поспілкуватися з іноземними бійцями, які служили в ЗСУ і потрапили в полон у Росії, а також перевірити інформацію про можливі зловживання, що поширюються російськими державними ЗМІ.
Правозахисники не отримали жодних заяв від громадян інших держав, які служать у Збройних силах України, або їхніх родичів, що свідчили б про наявність порушень, які можна віднести до торгівлі людьми. Проте вони звернулися до іноземних військовослужбовців, які служать у ЗСУ, і ті висловили своє занепокоєння з приводу ряду питань. Серед них були зафіксовані випадки адміністративних правопорушень, а також можливі акти корупції, які негативно вплинули на права військових та їхні умови служби. Один із випадків стосувався дій, які можна трактувати як дискримінацію за етнічною ознакою з боку командира підрозділу, котрий також є громадянином іншої країни. Однак, на думку правозахисників, такі інциденти не є поширеним явищем у ЗСУ.
Досліджуйте також: Які причини спонукають іноземних добровольців приєднуватися до боротьби за Україну?
Заклик до припинення нелегального набору.
Деструктивний вплив агресивної війни, яку Росія веде проти України, перевищує межі цієї країни і позначається на вразливих особах та цілих спільнотах у різних куточках світу, підкреслюють автори звіту. "Коли я вперше відвідала табір для військовополонених в Україні, я не очікувала побачити так багато чоловіків, які спочатку лише прагнули підтримати свої сім'ї та громади", - розповідає Анна Райт.
Правозахисні організації настійно закликають до негайного припинення незаконних способів вербування до російських збройних сил та пов'язаних з цим зловживань. Вони вимагають притягнути до відповідальності всіх причетних, включаючи приватних вербувальників, посередників, державних службовців та військових командувачів, а також надати компенсації тим, хто постраждав від цих дій.
Генеральний секретар AI, Аньєс Калламар, вважає, що Росія несе пряму відповідальність за відбуваються зловживання. По-перше, оскільки російська держава отримує вигоду від діяльності вербувальників, які поповнюють ряди Збройних сил РФ новими солдатами. По-друге, представники російської влади не можуть не знати про ці події, адже жертви, на етапі підготовки до відправки на фронт, контактують з представниками Міністерства оборони РФ і повідомляють їм, що уклали контракт проти своєї волі.
Примусове відправлення таких "солдатів" на фронт вона називає також злочином проти людяності. Військовополонені, з якими спілкувалася AI в українських таборах, "були не просто захоплені на фронті". "Вони пройшли через пекло, переживши всі жахи війни з вбивствами, постійним страхом і деморалізацією з боку російських командувачів", - констатує правозахисниця.
