"Історія має сумний характер". Як змінився процес мобілізації – від військових добровольців до тих, хто намагається уникнути служби.

Одного лютневого ранку 2026-го військові територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) разом із поліцейськими патрулювали вулиці в центральному місті України.

Вони затримали перехожого для перевірки його документів. Однак чоловік раптово вирішив втекти. Коли правоохоронці та представники ТЦК спробували його наздогнати, він почав відкривати вогонь.

"Спершу чоловік вистрілив у мій бік, а потім у поліцейського. Дивом ніхто не постраждав. Поліція швидко його затримала. Звісно, він виявився порушником військового обліку. Досудове розслідування вже завершено. Зараз справу розглядає суд", - на умовах анонімності розповідає УП постраждалий військовий.

Він вже півтора року працює в ТЦК, куди потрапив одразу після оголошення мобілізації, адже мав певні обмеження за станом здоров'я. Протягом своєї служби в територіальному центрі комплектування він звернув увагу на тривожну тенденцію: агресивні вчинки з боку громадян стосовно груп оповіщення стали звичним явищем.

Упродовж лютого 2022 - квітня 2026 років зафіксували 619 нападів на представників ТЦК. Троє військових загинули. Ще кілька років ніхто й подумати не міг про такий рівень протистояння між цивільними й військовослужбовцями територіальних центрів комплектування.

"Українська правда" вирішила з'ясувати, чому змінювалося ставлення цивільних до мобілізації й територіальних центрів комплектування від початку повномасштабної війни до сьогодні.

Ми зустрілися з Ярославою Братусь, керівницею аналітичного напрямку благодійного фонду "Повернись живим", а також з Антоном Грушецьким, виконавчим директором Київського міжнародного соціологічного інституту (КМІС). У бесіді взяли участь як діючі, так і колишні представники вищого командування армії та військові з ТЦК. Разом ми окреслили чотири ключові етапи, які відображають процес змін, що відбувалися.

Ознайомтеся також: "Коли проїжджаєш селом, воно нагадує покинуте техаське містечко, лише не вистачає перекотиполя". Яким чином проходить служба в ТЦК зсередини?

Перший етап: армія добровольців

Події розгорталися таким чином: 24 лютого 2022 року Володимир Зеленський видав указ про оголошення загальної мобілізації в Україні. На самому початку масштабного вторгнення Росії не виникло жодних труднощів з укомплектуванням військових сил.

"Це був шок! ТЦК працювали в три зміни. Люди навіть хабарі пропонували, щоб їх взяли у військо. Але тоді комісари були прискіпливі: не всіх брали. Наприклад, людям із хронічними хворобами одразу відмовляли", - пригадує в розмові з УП один із представників команди колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.

В перші місяці повномасштабної війни вдалося збільшити чисельність Збройних сил приблизно до 700 тисяч бійців. Для розуміння: на початку лютого 2022-го в ЗСУ служили орієнтовно 260 тисяч військових.

Військові територіальні центри комплектування перевищили встановлені плани мобілізації, тому не зволікали і відправляли багатьох добровольців додому, кажучи: "ми зв'яжемося з вами, якщо буде потреба" або "не приходьте до досягнення призовного віку". Ті, хто проявляв найбільшу рішучість, зрештою все ж змогли оформити документи для служби в армії.

Деякі люди виконували свої обов'язки перед державою, діючи в статусі "піратів". "Ситуація була хаотичною. Частина добровольців залишалася на фронті під час найгостріших етапів бойових дій, особливо в Київській області. Після цього деякі з них офіційно вступили до армії, тоді як інші вирішили повернутися додому. Інші ж, як правило, були мобілізовані вже після отримання повісток", – зазначає Ярослава Братусь, керівниця аналітичного напрямку благодійного фонду "Повернись живим", в коментарі для УП.

Що сталося не так: далеко не всі ті, хто в лютому - березні 2022 року очікував у чергах біля центрів мобілізації і отримував відмови, згодом вирішили вступити до лав збройних сил.

Наприклад, один з співрозмовників УП, Олександр, протягом майже шести місяців відвідував територіальні центри комплектування. У той час йому виповнилося 25 років, тоді як в Україні призовний вік починався з 27 років.

Військові п’ять разів відмовили йому в мобілізації, просячи прийти через два роки. Олександр наївно сподівався, що конфлікт завершиться набагато швидше. І цьому було чимало підстав. Влада постійно поширювала "оптимістичні" заяви, такі як "війна завершиться за 2-3 тижні" або "за 5-6 місяців ми вже будемо в Криму".

Олександр вирішив будувати цивільне життя - знайшов роботу з бронюванням і одружився. Нині він і не думає про мобілізацію.

Влітку 2022 року на офіційному сайті президента була розміщена перша петиція, що закликала заборонити вручення повісток на вулицях, блокпостах та автозаправках. Проте в той час не спостерігалося явної напруги між військовими територіальних центрів комплектування та цивільним населенням.

На думку виконавчого директора Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Антона Грушецького, громадяни "спокійніше ставилися до мобілізації", бо сподівалися, що з такою кількістю добровольців "до них черга не дійде".

У період 2022-2023 років панував певний романтичний настрій, пов'язаний з надією на швидкий кінець конфлікту. У той час були здійснені успішні військові дії в Харківській та Херсонській областях, що викликало оптимістичні настрої серед населення. Проте незабаром з'явилися новини про корупційні скандали у сфері оборони, зокрема, відомий випадок "яйця по 17 гривень" (джерело - УП), а також перші невдачі на фронті, які стосувалися контрнаступу в Запорізькому регіоні (також УП). Громадяни почали більш гостро реагувати на несправедливість, що проявилося під час мобілізації (УП). У зв'язку з цим, рівень недовіри до територіальних центрів комплектування зріс. Це пояснює Грушецький у своїй статті для УП.

Ознайомтесь також із статтею: "Брехня повільно нас поглинає". Яким чином правда стає жертвою конфлікту.

Другий етап: призов за повістками, кадрові зміни в територіальних центрах комплектування, напруга між політичним та військовим керівництвом.

Що сталося: перша криза мобілізації виникла влітку 2023 року.

Найбільш анонсованою та очікуваною подією року став Запорізький контрнаступ. Українські сили планували швидкий прорив для звільнення певних територій, окупованих у напрямку Токмака та Мелітополя. Проте, втілити цей план в життя не вдалося.

У процесі контрнаступу українські війська зазнали значних втрат. Резерви почали вичерпуватися, що вимагало термінового збільшення темпів мобілізації. Однак, розчаровані невдалими результатами операцій, багато цивільних не прагнули охоче приєднуватися до армії. Дехто став мобілізованим лише після отримання повісток, тоді як інші почали ховатися від територіальних центрів комплектування.

"Які уроки принесло літо 2023 року? Виявилося, що більшість людей не готові боротися за Україну. Практично 90% резервістів, яких було викликано за повістками, виявили небажання брати участь у бойових діях, зокрема через корупційні проблеми в ТЦК", - повідомив високопосадовець із Сил оборони в коментарі для УП на умовах анонімності, обговорюючи ситуацію з мобілізацією в Україні.

Власне, через резонансні корупційні скандали в ТЦК, 11 серпня 2023 року Рада національної безпеки та оборони (РНБО) ухвалила рішення про звільнення всіх обласних військових комісарів.

Невдовзі перед ухваленням цього рішення, "Українська правда" опублікувала журналістське розслідування під назвою "Батальйон Іспанія", у якому було продемонстровано майно родини колишнього начальника Одеського обласного ТЦК Євгена Борисова, розташоване в Іспанії. Нерухомість та автомобілі, які належать сім’ї військового комісара, були придбані за мільйони доларів вже під час активних бойових дій. У березні 2025 року слідчі Державного бюро розслідувань (ДБР) направили справу Борисова до суду, але вироку досі не винесено.

Дивіться також: "Батальйон Іспанія". УП навідалась в гості до одеського воєнкома та інших українських мільйонерів

У серпні стартувало "глобальне оновлення" територіальних центрів комплектування: усіх колишніх керівників звільнили, а на їх місце призначили бойових офіцерів, які отримали поранення.

Екс-головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний висловив свою незгоду з рішеннями Ради національної безпеки і оборони. Він підкреслив, що не задоволений діяльністю нових керівників територіальних центрів комплектування, зазначивши, що попередні керівники володіли необхідною професійною освітою та досвідом.

Поки нові призовники знайомилися з роботою територіальних центрів комплектування, показники мобілізації швидко падали.

Між цивільними особами та військовими територіальними центрами комплектування виникало все більше суперечок. У соціальних мережах і засобах масової інформації почали з'являтися відомості про порушення прав громадян у процесі мобілізації.

"Піхотинець ніколи не зрозуміє ухилянта, а ухилянт - піхотинця", - влучно підмітив співрозмовник УП, коментуючи суть цих стосунків серед військовослужбовців ТЦК. Він почав службу в територіальному центрі комплектування на заході України восени 2023 року, оскільки не зміг повернутися на фронт після серйозного поранення, отриманого під час боїв у Донеччині.

В кінці 2023 року та на початку 2024 року в Україні спостерігався критично низький рівень мобілізації. Для вирішення цієї проблеми військові та чиновники почали розробляти новий план мобілізаційних заходів. У цей період командування запропонувало президентові Зеленському мобілізувати додаткові 500 тисяч призовників. Однак президенту не вистачало переконливих аргументів, зокрема через побоювання щодо непопулярних рішень, які могли б негативно вплинути на його рейтинг.

"Необхідно було створити резерви. Виграти війну неможливо, якщо постійно заповнювати втрати новими мобілізованими. Наші партнери були готові підтримати підготовку багатьох із цих бійців. Але Зеленський вирішив, що 500 тисяч мобілізованих нам не потрібно. Він озвучив цю позицію на пресконференції," - висловлює своє обурення співрозмовник УП, який брав участь у розробці плану мобілізації.

Саме після тієї заяви топові посадовці й військове керівництво почали публічно перекладати одне на одного відповідальність за нову мобілізаційну політику.

Глава держави, який також виконує функції верховного головнокомандувача, переніс акцент на військове керівництво. Тодішній командувач Валерій Залужний опинився в підпорядкуванні Міністерства оборони. Колишній міністр оборони Рустем Умєров намагався розподілити відповідальність за підготовку законопроєкту серед усієї урядової команди. Остаточне голосування за підготовлений документ було покладено на Верховну Раду.

Як змінилося сприйняття цивільного населення щодо мобілізації та територіальних центрів комплектування: наприкінці 2023 року приблизно 60-70% українців висловлювали недовіру до ТЦК. З того часу і до сьогодні антирейтинг територіальних центрів залишається стабільним, зазначає виконавчий директор КМІС в коментарі для УП.

"У людей в Україні виникло відчуття невизначеності. Зрозуміло, що війна може тривати невизначений час. Це означає, що мобілізація може торкнутися й тебе. Безумовно, це почало викликати напругу серед багатьох цивільних осіб", - підкреслює Антон Грушецький.

Якраз у той час у публічній площині з'явився наратив "воювати будуть усі". Найчастіше цю фразу повторювали медійні військові.

Ознайомтесь також з темою: "В останній атаці з 12 учасників вийшло лише 4". Чому існуюча мобілізація виявилася недостатньою і які кроки можна вжити для покращення процесу набору до збройних сил.

Третій етап: нові принципи мобілізації, або ж "Бусифікація"

Що сталося: 25 грудня 2023 року уряд представив до Верховної Ради первісний проект закону, що містить нові правила мобілізації.

Тоді в президентській фракції "Слуга народу" поширили рекомендації, як (не) комунікувати документ. Депутатам порадили переадресовувати всі питання військовим, які взагалі-то не мають права вносити законодавчі ініціативи. Але такі "поради" ідеально вписувалися в загальну комунікаційну рамку президента.

Внаслідок критики з боку суспільства, депутати направили уряду на доопрацювання первісний варіант законопроєкту. Оновлений документ щодо мобілізації був зареєстрований урядовцями в парламенті 30 січня 2024 року. Протягом майже трьох місяців депутати обговорювали і вдосконалювали фінальну версію документа, вносячи зміни понад десять разів.

Протягом усього цього періоду незмінною залишалася лише норма, що регулює визначення термінів служби під час війни. Проте 9 квітня Олександр Сирський, який на той час обіймав посаду головнокомандувача ЗСУ, звернувся до оборонного комітету з проханням скасувати цю норму. Це рішення було ухвалене з метою уникнення ослаблення фронту внаслідок одночасного вивільнення більше ста тисяч військових.

Читайте також: "Яка демобілізація? Наші окопи порожні". Чи встановить уряд конкретні строки служби?

Після внесення змін до законодавства про мобілізацію, усі особи, що підлягають військовій службі у віці від 25 до 60 років, зобов'язані були оновити свої облікові дані до 16 липня 2024 року. Територіальні центри комплектування отримали свіжу інформацію про громадян, які підпадають під призов, внаслідок чого показники мобілізації значно зросли - до 30 тисяч осіб на місяць.

Паралельно на початку травня 2024 року нардепи скасували "обмежену придатність". Це зобов'язало всіх громадян із таким статусом повторно пройти військово-лікарську комісію (ВЛК). Список вимог для визнання людини непридатною значно збільшився. Як наслідок, хворі почали виходити з комісії абсолютно "здоровими".

Всі чоловіки, які не оновили військово-облікові дані до 17 липня 2024 року, автоматично ставали порушниками. На початку 2026-го в розшуку ТЦК перебували два мільйони українців, як стверджував колишній міністр оборони Михайло Федоров.

У процесі реалізації нових мобілізаційних норм військові та правоохоронці отримали можливість затримувати певних громадян і відправляти їх до територіальних центрів комплектування. Однак, деякі працівники цих центрів почали зловживати наданими їм повноваженнями. Примусові посадки в "бусики незламності", насильство щодо цивільних осіб та швидка мобілізація стали звичним явищем. Нереалістичні мобілізаційні стратегії, запропоновані Генштабом, лише сприяли цій ситуації.

Як змінилося сприйняття мобілізації та територіальних центрів комплектування цивільними особами: термін "бусифікація" став ключовим у 2024 році в Україні. Серед найбільш популярних "подорожувальних" напрямків для чоловіків призовного віку опинилися Румунія та Угорщина. Однак шлях до цих країн проходив через річку Тиса.

В той рік цивільні надіслали уповноваженому з прав людини понад 3,3 тисячі звернень щодо порушення їхніх прав під час мобілізації, відповіли на запит УП в Офісі омбудсмена. Це в 6 разів більше, ніж за попередні 2 роки повномасштабки.

Станом на вересень 2024-го дії ТЦК зовсім не схвалювали 36% українців, скоріше не схвалювали - 25%. Лише 6% респондентів цілком позитивно оцінювали діяльність територіальних центрів комплектування, зазначається в соціологічному опитуванні Rating Group.

Які погляди українців щодо мобілізації?

"Багато громадян вважали, що Україна може обійтися без примусової мобілізації, якщо буде достатньо добровольців. Головне - їх змотивувати", - каже виконавчий директор КМІС.

Дійсно, коли соціологи запитували: "Якщо виникнуть небезпеки, пов'язані з обвалом фронту, чи будуть необхідні люди?", близько половини українців висловили думку, що мобілізація є важливою.

Проте приблизно 20% людей все ще вважали, що рекрутинг повинен бути лише добровільним. Коли всім повнолітнім громадянам було поставлено запитання, чи готові вони, у разі необхідності, взяти зброю для захисту країни, близько половини відповіли ствердно. Водночас 30-35% висловилися проти, - додає Грушецький.

Соціолог коментує: "Довіра до територіальних центрів комплектування більше свідчить про ставлення до загальних процесів у державі, ніж до самої мобілізації. Громадяни висловлюють своє невдоволення корупцією та неефективністю. Важливо, що багато людей обурені тим, що черга на мобілізацію дійшла до них, а не до дітей високопосадовців. Проте в публічних дискусіях основна увага зосереджена на питаннях корупції та неефективності."

Читайте також: Війна все спише? Як правоохоронці (не) карають працівників ТЦК за перевищення повноважень

Четвертий етап: публічне зіткнення між цивільними особами та військовими ТЦК.

Що відбувається: "Ми досягли моменту, коли працівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відчувають себе однією з найбільш вразливих груп військовослужбовців", - зазначає в інтерв'ю УП керівниця аналітичного відділу організації "Повернись живим" Ярослава Братусь. Протягом останніх півтора року випадки агресії з боку цивільних осіб проти військових ТЦК стали звичайним явищем.

Редакція "Української правди" звернулася до командування Сухопутних військ (КСВ) та Національної поліції (НПУ) з проханнями надати інформацію про кількість нападів на військових ТЦК під час великої війни. Представники КСВ перенаправили наше запитання до НПУ, але у поліції зазначили, що такі дані не ведуться окремо.

Проте ми отримали інформацію від оперативного командування "Північ" та Волинського обласного територіального центру комплектування. Дані вражаючі.

З початку 2025 року до середини 2026 року було зафіксовано 167 інцидентів нападу на військовослужбовців, які працюють у територіальних центрах комплектування в зоні відповідальності "Півночі" (дані про кількість ТЦК, що підпорядковуються ОК, є закритими). У попередні роки повномасштабної війни таких випадків було лише три. У 2025 році під час виконання своїх службових обов'язків загинув працівник одного з ТЦК.

Протягом схожого проміжку часу цивільні особи здійснили 93 напади на військових Волинського обласного територіального центру комплектування. У період з 2022 по 2024 роки було зареєстровано лише 5 таких інцидентів.

Це свідчить про зростання агресивності з боку цивільних, підтверджує співрозмовник УП, що працює в ТЦК одного з центральних міст України.

"Ми співпрацюємо з поліцією та маємо право затримувати правопорушників. Проте часто у таких ситуаціях з'являються так звані 'Робін Гуди', здебільшого жінки, які вкрай агресивно намагаються звільнити військовозобов'язаних. До них приєднуються інші 'небайдужі' громадяни. Вони не прагнуть зрозуміти причини затримання і починають випускати своїх собак, розбивають вікна в службових автомобілях", - ділиться своїм досвідом військовий, який працює в групах оповіщення.

Він наголошує, що в більшості випадків цивільні першими проявляють агресію щодо військових. "Майже ніхто не каже: "Ок, я порушив правила військового обліку, підлягаю призову. Відвезіть мене в ТЦК". Зазвичай одразу втікають або нападають. Зараз дуже небезпечно працювати на вулицях", - додає співробітник територіального центру комплектування.

Верховний головнокомандувач тривалий час не звертав уваги на питання відкритого конфлікту між цивільними та військовими ТЦК у своїх публічних виступах. Замість цього, він активно ділився інформацією про те, як доручив колишньому міністру оборони Михайлу Федорову зайнятися проблемою "бусифікації", а також анонсував реформу армії, що передбачає трансформацію ТЦК.

Лише після масштабної сутички у Львові на початку липня 2026-го, під час якої натовп заблокував та перекинув службовий автомобіль ТЦК, Зеленський нарешті висловив свою позицію.

"Президент висловив своє обурення: 'Ставлення до військовослужбовців має бути значно кращим. Це абсолютно неприпустимо'."

Як сформувалося негативне сприйняття військових ТЦК серед цивільного населення: "Питання мобілізації протягом багатьох років залишалося своєрідним табу. Ми (це стосується як влади, так і військового керівництва, так і суспільства - УП) намагалися робити вигляд, що цього «слона у кімнаті» немає. Особливо це стосується тих, хто відповідає за мобілізаційні процеси. Кожен прагнув уникнути цього питання", - коментує ситуацію аналітикиня Ярослава Братусь для УП.

В Україні відповідальність за мобілізацію не лежить лише на військових. Повістки можуть вручати також представники місцевого самоврядування та роботодавці. Проте, на практиці, вони часто ухиляються від виконання цього обов'язку, прагнучи уникнути негативної реакції з боку громадян. Внаслідок цього всі проблеми, що виникають під час мобілізаційного процесу, зазвичай пов'язують лише з територіальними центрами комплектування.

Голова аналітичного відділу фонду "Повернись живим" (ПЖ) висловила думку, що до 2025 року у суспільстві сформується уявлення: "ТЦК - це вороги народу, які порушують права цивільних осіб".

Саме тоді в соцмережах з'явилося багато телеграм-каналів про "ТЦКашників-людоловів". У них часто поширювали одні й ті самі відео, де військові територіальних центрів комплектування застосовують силу до громадян.

Фахівці "ПЖ" аналізували канали, які підбурювали цивільних проти територіальних центрів комплектування. Деякі з них мають російське походження, припускають у фонді. Але українські спецслужби не блокують такі мережі, тому цивільні охоче переглядають їхній контент.

Порушення прав громадян під час мобілізації активно підсвічуються в медіа. Таким чином створюється ілюзія масштабності.

"Суспільний імідж ненависті виникав під впливом різних факторів. З 2025 року військовослужбовці почали прикріплювати на свої транспортні засоби наліпки з написом 'Не ТЦК' і відкрито висловлювати незадоволення щодо працівників територіальних центрів комплектування", — зазначає Ярослава Братусь.

Читайте також: Корупція, гра в хованки і кумівство. Як мільйони "ухилянтів" уникають відповідальності в Україні

***

Чи була б Україна в змозі уникнути хоча б одного з етапів мобілізаційного процесу? Схоже, що ні.

"В умовах тривалої війни, коли ресурси вичерпуються, а інтенсивність бойових дій залишається високою, пройти всі чотири етапи змін у ставленні цивільних до ТЦК і мобілізації просто неможливо", - зазначила аналітикиня Братусь.

Чи могли ці етапи розвиватися за менш негативним сценарієм? Можливо. Але зараз набагато важливіше питання: чи військово-політичне керівництво реально змінюватиме підходи до мобілізації, чи й далі не помічатиме слона в кімнаті?

Команда, що колись очолювала Міністерство оборони під керівництвом Федорова, займалася розробкою реформи територіальних центрів комплектування. Про це повідомлялося в матеріалах УП у травні 2026 року. Проте, команді Федорова не вдалося представити остаточні результати своєї роботи громадськості.

Зеленський доручив виконуючій обов'язки міністра оборони Євгенії Хмарі та новому головнокомандувачу Михайлу Драпатому провести реформу ТЦК та перезапустити мобілізаційний процес.

Перший етап - "очищення" в ТЦК. В кінці липня Державне бюро розслідувань разом з Генеральним штабом ініціювали спеціальну операцію під назвою "Справедливий призов".

ДБР розслідує незаконне втручання до реєстру військовозобов'язаних "Оберіг", фіктивні бронювання, сприяння ухиленню від служби, штучне завищення показників роботи, насильство щодо цивільних. Співробітники Бюро провели 61 обшук та повідомили про підозри 15 посадовцям ТЦК із багатьох областей України. Спецоперація триває.

Але очевидно, що розв'язати всі проблеми в мобілізації лише кадровими змінами в ТЦК неможливо.

Що робити далі? Це питання журналістка УП адресувала кожному співрозмовнику під час роботи над своїм матеріалом.

Найбільш радикальні ідеї висловлювали військові територіальних центрів комплектування: пропонували блокувати банківські рахунки та позбавляти ухилянтів можливості керувати автомобілями, щоб змусити їх оновити свої дані добровільно або примусово.

Багато учасників дискусії погоджуються, що першим кроком слід зробити перегляд системи бронювання. Як цивільні, так і військові вважають її неприйнятною.

Ще один аспект, з яким погоджуються всі - влада нарешті має забезпечити невідворотність покарання. Як для тих, хто ухиляється від служби і нападає на військових ТЦК, так і для тих, хто перевищує свої повноваження під час мобілізації цивільних.