Екс-ув'язнений подав позов на 700 тисяч гривень через наявність плісняви та антисанітарних умов у слідчому ізоляторі. Яке рішення ухвалив суд? - sud.ua

Чечелівський районний суд міста Дніпро частково задовольнив позов колишнього ув'язненого, який домагався компенсації моральної шкоди через неналежні умови утримання у Державній установі "Дніпровська установа виконання покарань №4". Суд встановив, що позивач зазнав умов, які принижували людську гідність та порушували статтю 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, отже, він має право на відшкодування моральної шкоди. Однак, запитувану суму у 700 тисяч гривень суд вважав надмірною і призначив компенсацію в розмірі 5 тисяч гривень.

Обставини справи

Позивач перебував у Дніпровській виправній колонії №4 з листопада 2020 року до квітня 2023 року, а також знову — з листопада по грудень 2023 року. Він подав позов до суду, стверджуючи, що адміністрація установи не забезпечила належні умови проживання, побуту, санітарії та гігієни, що призвело до тривалих моральних страждань та приниження його людської гідності. Позивач вимагав відшкодування в розмірі 700 тис. грн за завдану моральну шкоду.

Для підкріплення своїх аргументів він звернувся до звітів, які були складені в рамках моніторингових візитів Національного превентивного механізму Омбудсмана Верховної Ради, що відбулися у 2022 і 2023 роках. Суд розглянув ці документи як свідчення того, що в даній установі мали місце численні порушення як національних норм, так і міжнародних стандартів щодо поводження з особами, які позбавлені волі.

У звітах зазначалося, зокрема, про переповнені камери та відсутність належної площі для кожного ув'язненого, антисанітарні умови в окремих приміщеннях, наявність плісняви, несправні туалетні блоки, недостатню вентиляцію, небезпечний стан електропроводки, практику сегрегації й дискримінації певних груп ув'язнених, незадовільне облаштування укриттів, а також інші проблеми, які потребували термінового вирішення.

Судове рішення

Суд підкреслив, що особи, які знаходяться під арештом або відбувають покарання, зберігають свої права на гуманне ставлення та повагу до їхньої людської гідності. Ці гарантії закріплені в Конституції України, Кримінально-виконавчому кодексі, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також у практиці Європейського суду з прав людини.

При винесенні рішення суд врахував практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах "Невмержицький проти України", "Мельник проти України", "Яковенко проти України", "Двойних проти України", "Іглін проти України", "Давидов та інші проти України", а також пілотне рішення у справі "Сукачов проти України". Суд підкреслив, що ЄСПЛ виходить із принципу, що моральна шкода особі завдається в разі встановлення порушення статті 3 Конвенції, що пов’язане з неналежними умовами утримання, і одним із ключових факторів для визначення розміру компенсації є тривалість такого утримання.

Суд також підкреслив, що для покладення відповідальності на державу необхідно встановити наявність неправомірних дій або бездіяльності, заподіяння шкоди та причинного зв'язку між ними. Оцінивши надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені, а бездіяльність установи призвела до приниження його гідності протягом тривалого часу.

Окремо суд у справі 204/2854/26 зазначив, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду боржником у таких правовідносинах є держава Україна, а компенсація моральної шкоди відшкодовується за рахунок держави. При цьому відсутність у резолютивній частині рішення вказівки на порядок виконання або конкретний рахунок не впливає на обов'язок держави забезпечити відновлення порушеного права.

Що вирішив суд

Визначаючи розмір компенсації, суд виходив із принципів розумності, справедливості та співмірності, а також врахував практику Верховного Суду і ЄСПЛ щодо відшкодування моральної шкоди у подібних справах. Суд дійшов висновку, що справедливою компенсацією є 5 тис. грн моральної шкоди, заподіяної триманням в умовах, що принижують гідність та є поводженням усупереч статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У решті позовних вимог суд відмовив.