Мобілізація в Україні: Лубінець поділився інформацією щодо труднощів в оскарженні рішень Військово-лікарських комісій.
В Україні є можливість оскаржити рішення військово-лікарської комісії, проте на практиці реалізувати це право після мобілізації вкрай важко. Внаслідок цього деякі особи з серйозними хворобами потрапляють на військові полігони, а після самовільного залишення служби стикаються з труднощами у отриманні повторного медичного огляду через ризик затримання.
У інтерв'ю журналістці "Новини.LIVE" уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець розповів, що чинна система оскарження висновків військово-лікарських комісій фактично не працює, а прогалини в законодавстві створюють серйозні проблеми для окремих мобілізованих.
Як зазначив омбудсмен, особа, яку Військово-лікарська комісія (ВЛК) визнає придатною або обмежено придатною до служби у війську, теоретично має можливість оскаржити це рішення в обласній або Центральній військово-лікарській комісії. Проте на практиці реалізувати таку можливість відразу після проходження ВЛК є майже неможливим. У результаті багато військовослужбовців звертаються до Офісу омбудсмена вже після мобілізації, коли вони насправді вже служать у війську.
Зокрема, Лубінець навів один із випадків, із яким звернулися до його офісу. За його словами, чоловік мав підтверджене захворювання, однак військово-лікарська комісія визнала його повністю придатним до служби. Після мобілізації його направили на полігон, але через стан здоров'я він не зміг продовжувати службу і самовільно залишив місце її проходження.
Як розповів омбудсмен, у своєму зверненні чоловік не приховував, що втік із полігону. Водночас він просив лише про одне -- дозволити йому пройти повторну військово-лікарську комісію в присутності представників Офісу омбудсмена, щоб підтвердити, що причиною його вчинку стало не небажання служити, а стан здоров'я.
"Надайте мені шанс пройти альтернативну військово-лікарську комісію у присутності представників Офісу українського омбудсмена, щоб ви змогли переконатися, що моя нездатність служити обумовлена не моїм бажанням, а наявністю хвороби," - наводить слова Лубінця.
Проте, за словами Лубінця, саме в цьому місці виникає основна проблема. Після того як особа отримує статус осіб, які самовільно залишили військову частину (СЗЧ), вона фактично позбавляється можливості легально пройти новий медичний огляд. Якщо така людина звернеться до правоохоронців або медичних установ, існує ризик, що її можуть негайно затримати через те, що вона перебуває в розшуку.
Омбудсмен також підкреслив, що ця ситуація вказує на існування недоліків в чинному законодавстві. Він зазначив, що досі не було остаточно встановлено механізм повернення військовослужбовців, які самовільно залишили свої частини, до виконання служби. За його словами, такі випадки мають місце, проте процес потребує чіткого правового регулювання, щоб особи, які бажають повернутися або прагнуть довести свою непридатність до служби через стан здоров'я, могли це зробити легально.
"Ми також стикаємося з нерегульованістю у питанні служби за контрактом. Спостерігаються випадки, коли особи добровільно повертаються після самовільного залишення військової частини, але важливо створити юридичні рамки для їхнього подальшого оформлення та інтеграції назад у військові підрозділи", – підкреслив Лубінець.
Також в інтерв'ю Лубінець розповідав, що середній розмір хабаря за можливість уникнути мобілізації після затримання представниками ТЦК становить близько 5 тисяч доларів. За його словами, в окремих випадках суми можуть сягати 10-15 тисяч доларів.
Окрім цього, Фокус роз'яснював, чи може роботодавець звільнити мобілізованого співробітника, який без дозволу покинув військову частину. Як було підкреслено, звільнення виключно на підставі статусу СЗЧ не є підставою для цього.
