Секретна зустріч у Баку: які таємниці приховують німці та росіяни?
У Берліні експерти критикують зустріч колишніх німецьких і російських політиків у Баку, яку підтвердив президент Азербайджану Ільхам Алієв. Що про неї відомо, а що - ні, і кому вона вигідна?
Це приклад, коли одне слово може спотворити реальність. "Алієв оголосив про таємні переговори між Росією та Німеччиною в Баку" – під таким заголовком у вівторок, 21 липня, з’явилася стаття в "Комерсанті". Подібні заголовки були також у інших медіа, в тому числі в Україні. Проте зустріч, яка відбулася, і яка не є першою, між колишніми високопрофесійними політиками з Німеччини та Росії у столиці Азербайджану, не слід вважати переговорами між Москвою та Берліном. Учасники цієї зустрічі ідентифікують себе як "приватні особи".
Цю ситуацію прокоментував канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, який також є головою правлячої консервативної партії "Християнсько-демократичний союз" (ХДС). Під час візиту президента Азербайджану Ільхама Алієва до Берліна, відповідаючи на запитання журналіста Deutsche Welle, Мерц заявив: "Мені нічого не відомо про таку зустріч". Він зазначив, що наразі не настав час для переговорів з Москвою, оскільки президент Володимир Путін не виявляє готовності зупинити військові дії. Алієв, в свою чергу, підкреслив, що його уряд не був обізнаний про цю зустріч, але підтвердив, що особи, про яких йшлося в німецьких ЗМІ, дійсно перебували в Баку з 12 по 14 липня. Про кого йдеться?
Що варто врахувати щодо учасників конференції в Баку?
З 2022 року відомо про три зустрічі, які відбулися в Баку з різними учасниками, а також одну в Абу-Дабі. Постійними представниками з німецького боку є 67-річний Рональд Пофалла, який раніше був політиком від ХДС, очолював офіс канцлерки Анґели Меркель та керував залізничною компанією Deutsche Bahn, а також Матіас Плацек, колишній прем'єр Бранденбурга та лідер Соціал-демократичної партії Німеччини, який народився в НДР.
Останнім часом обидва представники рідко з'являються на публіці, проте інколи відвідують Росію. З початку війни Росії проти України Плацек відвідав РФ не менше дев'яти разів. У інтерв'ю газеті Der Tagesspiegel влітку 2025 року політик висловив свої тривоги щодо того, як можна припинити цю жахливу війну і яким має бути мир у післявоєнний період.
З боку Росії активним учасником є 84-річний колишній прем'єр-міністр та високопосадовець "Газпрому" Віктор Зубков. Всі троє мають спільне знайомство через німецько-російський форум під назвою "Петербурзький діалог". У 2021 році німецька сторона призупинила його діяльність, а в 2023 році форум було офіційно закрито.
Активні німецькі політики рідко беруть участь у зустрічах з російською стороною. У квітні 2025 року до Баку прилітав депутат Бундестагу від СДПН Ральф Штеґнер (Ralf Stegner), відомий як представник пацифістського крила та один із підписантів "маніфесту" за діалог з РФ.
З російського боку серед учасників нинішньої зустрічі в бакинському готелі "Чотири сезони", про яку повідомляли німецька газета Die Zeit і телеканал ARD, були - голова президентської ради з розвитку громадянського суспільства та прав людини Валерій Фадєєв і директор Інституту Європи РАН Олексій Громико.
На зустрічі в Баку, поряд з представниками Німеччини та Росії, було зафіксовано присутність двох колишніх швейцарських дипломатів. Це Тім Ґульдіман, який раніше обіймав посаду посла Швейцарії і в даний час проживає в Берліні, а також Томас Ґремінґер, колишній генеральний секретар Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Обидва дипломати мають певні зв’язки з Росією. Ґульдіман керував групою підтримки ОБСЄ, яка виконувала функцію посередника під час першої чеченської війни, тоді як Ґремінґер очолював організацію під час реалізації мінських угод.
Зустріч в інтересах Москви?
DW звернулася до кількох учасників з проханням про інтерв'ю. Проте всі вони, висловлюючи різні мотивації, відмовились від спілкування. Яка ситуація в Німеччині?
Німецька журналістка та публіцистка Катя Ґлоґер, яка є співавторкою бестселера "Провал" (Das Versagen), що досліджує історію німецької політики щодо Росії, вважає, що неформальні канали комунікації, відомі як backchannels, можуть бути дуже корисними. Вона згадала приклад Тіма Ґульдімана, який виконував роль такого "каналу" між США та Іраном під час свого посольства в Тегерані. У бесіді з DW вона також підкреслила, що одним з успішних історичних прикладів є діяльність західнонімецького політика Еґона Бара, який у 1970-х роках сприяв укладенню низки угод між ФРН та СРСР, НДР та соціалістичною Польщею.
Сучасні зустрічі між колишніми політиками Німеччини та Росії, на думку Ґлоґер, не виконують ролі каналу для комунікації, оскільки їхня діяльність не має узгодження з урядом Німеччини. Вона вважає, що ситуація з російської сторони виглядає інакше. "Це не просто приватна ініціатива. Навпаки, у них були ті, хто їх охороняв," - зазначає Ґлоґер, говорячи про росіян. Вона підкреслює, що важливим є не лише факт зустрічі, а й сутність обговорень.
"На мою думку, ці поїздки надають перевагу в першу чергу російській стороні, яка отримує можливість презентувати свою точку зору та використовувати свій вплив для її популяризації в певних колах", - зазначила публіцистка. Вона також нагадала, що Олексій Громико, онук колишнього голови радянського Міністерства закордонних справ, у своїх дослідженнях виступає за вплив на західних політиків з метою просування "альтернативного миру", що передбачає виконання умов Москви. "Ясно, що йдеться про поширення ідей, які мають на меті вплинути на дискусію в Німеччині згідно з бажаннями Кремля", - зауважила Ґлоґер.
Але чи це реально? Який вплив мають колишні політики Пофалла та Плацек? "Контактні мережі все ще функціонують. Чи можуть вони безпосередньо змінювати політичну ситуацію? Ні. Проте вони формують певний контекст, і про це говорять, - зазначає Ґлоґер. - Інакше, чому б високопоставленим російським представникам зустрічатися з приватними особами з Німеччини?"
Дискусія про те, чи потрібно Берліну вести переговори з Москвою і через які канали, триває вже не перший рік. На відміну від свого попередника, соціал-демократа Олафа Шольца (Olaf Scholz), канцлер Мерц не став дзвонити Володимиру Путіну. В експертних колах думки розходяться. Одні вважають, що створення каналів спілкування не зашкодить, а з часом може виявитися корисним. Інші кажуть, що на даний момент це контрпродуктивно.
Серед голосів, що висловлюють критику, знаходиться берлінський політолог Йорґ Гіммельрайх. У своїй статті для журналу "Internationale Politik", опублікованій навесні 2026 року, він зазначив: "Відкриття нових каналів комунікації з Росією на сьогоднішній день може бути витлумачено як помилковий сигнал. Путін та його пропагандистські структури могли б сприйняти це як перший прояв слабкості з боку Європи — свідчення того, що Захід втрачає терпіння у цій війні". Гіммельрайх також підкреслив, що такі дії можуть бути використані на користь опозиційних партій у Німеччині, які в медіа часто називають "проросійськими".
Катя Ґлоґер акцентує увагу на ще одному важливому аспекті — недовірі, яку можуть відчувати партнери Німеччини, зокрема Польща та країни Балтії, через подібні зустрічі. "Ця недовіра стосується німецької зовнішньої політики, і ми не можемо її ігнорувати. Існує підозра, що (Берлін) прагне повернутися до старих практик, підтримуючи пряму комунікацію з Москвою", — зазначає публіцистка. Заголовки російських медіа підтверджують цю точку зору. Також у статті британського видання The Times згадується про "занепокоєння" деяких європейських дипломатів.
