Покарання, попередження чи ув'язнення: які наслідки можуть чекати на лікаря за витік інформації про пацієнта - sud.ua

Медична документація, результати лабораторних досліджень, установлені діагнози або навіть сама інформація про відвідування лікаря - все це є конфіденційною інформацією, яка підлягає правовій охороні. Проте, бувають випадки, коли лікар має право розголосити медичну таємницю без попередньої згоди пацієнта.

Де лежить межа між правом особи на приватність та законними умовами для обміну медичними даними? Які гарантії захисту персональної інформації забезпечує законодавство, і за які дії лікар може бути притягнутий до цивільної, дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності? Відповіді на ці питання ви знайдете в матеріалі "Судово-юридичної газети".

Що таке лікарська таємниця

Концепція лікарської таємниці регламентується, в першу чергу, статтею 40 Основ законодавства України в сфері охорони здоров'я. До цієї таємниці відносяться дані, які стали відомі медичним працівникам або іншим особам під час виконання їхніх професійних або службових обов'язків. Це не лише інформація про стан здоров'я пацієнта, але й результати медичних обстежень, діагностики та лікування.

Закон категорично забороняє розповсюдження подібної інформації, за винятком випадків, передбачених нормативними актами. При цьому, навіть у випадках, коли дані використовуються в освітніх або наукових цілях, ідентичність пацієнта повинна залишатися конфіденційною.

Згідно з законодавством, медична інформація охоплює дані, що стосуються медичного обслуговування особи або його результатів, які викладені у відповідності до визначених норм. До категорії медичної інформації входять:

* обстеження особи з метою отримання медичних послуг

* діагноз і медична історія

* результати медичних оглядів і обстежень

* відомості про стан здоров'я

* відомості щодо терапії, запланованих медичних процедурах та очікуваний розвиток хвороби

* будь-які документи, що містять відомості про здоров'я особи.

На практиці будь-яка інформація, що стосується фізичного чи психічного стану особи і може бути використана для його оцінки, вважається конфіденційними медичними даними.

Закон забезпечує збереження конфіденційності.

Права особи на конфіденційність інформації про її здоров'я захищають численні юридичні документи. Зокрема:

* стаття 32 Конституції України,

* Закон України "Щодо інформації"

Законодавство України "Щодо охорони персональної інформації"

* статті 285-286 Кодексу цивільного права України,

статті 39, 39-1 і 40 Основних законів України, що регулюють охорону здоров'я.

Саме ці документи закріплюють принцип: інформація про стан здоров'я людини належить до конфіденційної інформації з обмеженим доступом.

Медичний працівник зобов'язаний гарантувати, що третім особам не буде дозволено доступ до зазначених відомостей. Це включає електронні записи, медичні документи, результати аналізів, листування, фотографії, відеозаписи та інші форми інформаційних носіїв.

Як працює електронна система охорони здоров'я

Законодавство дозволяє обробляти персональні дані пацієнтів у центральній базі даних без отримання окремої письмової згоди, якщо така інформація використовується: для діагностики, надання медичної допомоги, лікування, функціонування електронної системи охорони здоров'я.

Доступ до цих даних мають лише визначені законом суб'єкти:

Державна служба охорони здоров'я України

* медичні фахівці та інший персонал, а також установи охорони здоров'я, які володіють необхідною ліцензією

* специфічні установи охорони здоров'я в рамках своїх функцій.

Всі вони повинні дотримуватись норм законодавства, що регулює захист особистих даних, а також вимог, пов'язаних із збереженням лікарської таємниці.

Пацієнту має право отримати доступ до інформації про власний стан здоров'я, дізнатися, хто і з якою метою обробляє його персональні дані, вимагати виправлення неточних відомостей, а також може звернутися до суду або Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у разі порушення права на конфіденційність.

Коли можливо розкрити лікарську таємницю без дозволу пацієнта?

Існують ситуації, коли лікар або медичний заклад можуть, а в деяких випадках зобов'язані, надавати цю інформацію третім особам. Усі ці обставини детально регламентовані законодавством.

Наприклад, якщо пацієнтом є дитина або недієздатна особа. В такому випадку інформація про її стан здоров'я надається батькам, усиновлювачам, опікунам чи піклувальникам.

Наречені мають можливість отримати інформацію про результати свого медичного обстеження. Це право закріплено в частині 4 статті 30 Сімейного кодексу. Інформацію про результати медичного обстеження можуть надати нареченим, якщо таке обстеження було проведено перед укладенням шлюбу.

У кримінальному провадженні - лише за рішенням суду. Сам по собі запит слідчого або прокурора не означає автоматичного доступу до лікарської таємниці. Її отримання можливе лише через процедуру тимчасового доступу до речей і документів відповідно до статей 159 та 162 Кримінального процесуального кодексу України. Тобто, як правило, необхідною є ухвала слідчого судді.

Адвокат також не завжди може отримати медичні документи. Він повинен підтвердити свої повноваження діяти саме від імені клієнта - договором про надання правової допомоги або окремої письмової згоди клієнта на отримання конфіденційної інформації.

Існує спеціальний режим щодо надання психіатричної допомоги. Інформація такого роду може бути передана виключно для організації лікування осіб з серйозними психічними розладами, на письмовий запит суду, прокурора, слідчого або органу пробації, а також у випадках, чітко визначених законодавством. При цьому коло осіб, які мають доступ до цієї інформації, значно обмежене.

Відомості про ВІЛ-статус також мають спеціальний режим захисту. Вона може передаватися:

* безпосередньо пацієнту, його батькам або законним опікунам - у випадку, якщо пацієнт є неповнолітнім.

* іншим особам - лише в обставинах, передбачених законодавством або відповідно до судового рішення.

* іншим медичним фахівцям виключно для терапії пацієнта.

* установам охорони здоров'я - для виконання епідеміологічного моніторингу.

Після смерті людини право на отримання певної інформації мають члени її сім'ї. Для цього необхідно підтвердити свій статус члена сім'ї відповідними документами.

Коли дані передаються без дозволу пацієнта.

Є окремі випадки, коли інформацію можуть передати без згоди пацієнта. А саме: у разі загрози життю чи здоров'ю інших осіб, при виявленні домашнього насильства щодо дитини, під час епідеміологічного нагляду, у випадках, коли це прямо передбачено спеціальними законами.

У такому випадку, навіть якщо існують законні підстави, медичний спеціаліст зобов'язаний розкривати лише ту інформацію, яка є необхідною для досягнення конкретної мети.

Які наслідки можуть виникнути за порушення лікарської конфіденційності?

Порушення прав пацієнта на конфіденційність може призвести до серйозних наслідків. Якщо особа зазнала моральних чи матеріальних втрат внаслідок несанкціонованого розкриття медичних даних, вона має право подати позов до суду. У такій ситуації пацієнт може вимагати: компенсацію за матеріальні збитки, відшкодування моральної шкоди, а також спростування неправдивої інформації, якщо така була розповсюджена.

Найбільш серйозні наслідки визначені статтею 145 Кримінального кодексу України, яка стосується ситуацій, коли медичний працівник або інша особа, що отримала інформацію під час виконання своїх професійних або службових обов'язків, навмисно розкриває лікарську таємницю, що призводить до значних негативних наслідків для пацієнта. Це включає випадки, коли таке розголошення завдає істотної шкоди здоров'ю, психічному стану, репутації або викликає інші серйозні наслідки.

Стаття 188-39 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює фінансові санкції за недотримання норм законодавства, що регулює захист персональних даних. Зокрема, санкції можуть застосовуватися за такі порушення: ненадання інформації Уповноваженому Верховної Ради з прав людини про обробку персональних даних у випадках, коли це вимагається законодавством, затримку в повідомленні або подання неправдивих відомостей.

Розмір штрафів варіюється в залежності від особи, яка вчинила правопорушення, і може становити: для фізичних осіб від 100 до 200 НМДГ, а для службових осіб та підприємців - від 200 до 400 НМДГ.

Крім цього, роботодавці вдаються до дисциплінарних санкцій. У випадку, якщо медичний спеціаліст порушує правила конфіденційності, йому можуть бути винесені догани або застосовані інші дисциплінарні заходи. В окремих ситуаціях, визначених законодавством, це може призвести до звільнення працівника.

У цьому випадку дисциплінарна відповідальність не заперечує можливість одночасного залучення до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

Практика Высшего Суда

Верховний Суд вже виробив значущі правові принципи для охорони медичних даних.

1. Верховний Суд: медична картка може бути надана законним представником пацієнта. У справі № 308/4339/20 від 29.04.2026 сторона захисту намагалася визнати недопустимим висновок судово-медичної експертизи, посилаючись на те, що медична документація потерпілої була отримана без ухвали слідчого судді.

Верховний Суд підкреслив, що особа, до якої належить медична інформація, або її законний представник мають право самостійно приймати рішення щодо використання даних з медичної картки. У випадку, якщо така інформація надається за власним бажанням, це не є порушенням лікарської таємниці.

Отже, медичні документи можуть бути надані на добровільній основі самою потерпілою особою або з її дозволу медичною установою за запитом слідчого. Якщо ж отримати ці документи в такий спосіб не вдається, слідчий має право подати клопотання до слідчого судді щодо отримання тимчасового доступу до необхідних речей та документів.

2. Верховний Суд: адвокат не отримує автоматично медичну інформацію про клієнта. У справі № 442/4791/17 суд підкреслив, що адвокатський запит не є достатньою підставою для доступу до конфіденційних медичних даних. Адвокат повинен довести, що клієнт надав йому право на отримання таких відомостей. В іншому випадку медичний заклад може відмовити у наданні інформації.

Для того, щоб адвокату отримати відповідь, потрібно: надати згоду клієнта на отримання та розповсюдження (збирання, використання тощо) персональної інформації про стан здоров'я клієнта, надати адвокатський запит, підтвердити свої повноваження щодо отримання такої інформації відносно клієнта та підтвердити свої повноваження як адвоката ( надати копію свідоцтва та ордера).

В свою чергу, до адвокатського запиту приєднуються нотаріально завірені копії свідоцтва, що підтверджує право на здійснення адвокатської діяльності, а також ордер або доручення від органу (установи), який має законні повноваження на надання безкоштовної правової допомоги.

3. Тимчасовий доступ до медичних документів не завжди потребує ухвали суду. У справі № 308/4339/20 від 29.04.2026 суд окремо звернув увагу, що якщо власник документів добровільно надає їх слідству, це не означає отримання доказів у незаконний спосіб. Відповідно, не кожен доступ до медичної документації автоматично потребує окремої ухвали слідчого судді.

Лікарська таємниця сьогодні - це не лише професійний обов'язок медика, а й одна з фундаментальних гарантій права людини на приватність. Судова практика Верховного Суду свідчить: право людини контролювати інформацію про власне здоров'я є одним із базових елементів захисту приватного життя, а будь-яке втручання у це право повинно бути законним, обґрунтованим і пропорційним.

Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу t.me/sudua, слідкуйте за новинами на Google з SUD.UA, а також підписуйтеся на наші VIBER та WhatsApp, а також на сторінки у Facebook та Instagram, щоб завжди бути в центрі актуальних подій.