Владислав Смирнов: Напад на кордони та кризові рішення: Європа зіштовхується з наслідками своєї політики -- Блоги
Коли нації охоче відмовляються від своїх кордонів, вони втрачають свою ідентичність. Те, що ми бачимо сьогодні на берегах Лампедузи, у лісах на межі з Білоруссю, а також в іспанській Сеуті, не є лише гуманітарною катастрофою. Це остання стадія інституційного самознищення цілого суспільства.
Європа, яка колись диктувала правила всьому світу, сьогодні покірно і безвольно розчиняє власну ідентичність у натовпах тих, хто штурмує її з моря і суші. І цей розпад не є випадковістю. Це результат свідомої, багаторічної політики, де ліва ідеологія зустрілася з цинічним геополітичним розрахунком зовнішніх ворогів. Поки європейські бюрократи в Брюсселі малюють квоти та виголошують гуманітарні промови, реальність пробиває їхні кордони фізично. Те, що сталося 30 липня в іспанському анклаві Сеута - це клінічна картина того, як виглядає смерть державної машини.
Від 2 до 3 тисяч мігрантів пішли на прямий штурм іспанської території з боку Марокко. Вони не стояли в чергах за візами і не просили притулку в кабінетах. Вони перепливали море, обходили і просто проламували прикордонні загородження. Місцева поліція, зв'язана ліберальними інструкціями та розчавлена масою натовпу, просто не впоралася із ситуацією. Держава виявилася настільки безпорадною, що Мадрид був змушений кинути на посилення кордону регулярну армію. Коли міграційна політика зводиться до введення військ - це означає, що політика мертва.
У ході цього безладу загинули щонайменше дев'ять осіб. Це є прямим наслідком системи, яка протягом багатьох років створювала ілюзію "відкритих дверей", спонукаючи маргіналізовані групи до небезпечних спроб прориву. Незважаючи на те, що президент Сеути, Хуан Хесус Вівас, закликає до допомоги, охарактеризувавши ситуацію як "соціальну надзвичайну кризу", ця проблема вже давно вийшла за межі Іспанії. Сеута виступає фактичним зовнішнім сухопутним кордоном ЄС. Коли цей кордон піддається атакам тисяч людей, це свідчить про те, що доступ до всієї Європи став відкритим.
Іспанська криза висвітлює безжальну правду: мігранти прориваються через європейські кордони не через невиправну безвихідь. Вони усвідомлюють, що достатньо лише фізично потрапити на територію ЄС, і бюрократична ліберальна система виявиться безсильною у спробах їх депортації. Європа не була завойована військовою силою; її паралізували почуття провини. Ліворадикальні ідеї, загорнуті в привабливу оболонку "мультикультуралізму", "толерантності" та "прав людини", перетворили первісний інстинкт самозбереження на злочин. Ліберальні еліти методично впроваджували в свідомість європейців небезпечну ідею: захищати свій дім — це прояв фашизму, тоді як віддавати його іноземцям — вища форма гуманізму.
Замість того, щоб адаптувати новоприбулих, Європа почала змінюватися під їх впливом. Замість інтеграції, континент зіткнувся з процесами анклавізації. Коли права нелегальних мігрантів починають вважатися важливішими за безпеку власних громадян, держава втрачає свою монополію на владу і стає просто прохідним двором. Кому ж варто висловити подяку?
У цього колапсу є конкретні прізвища. Архітектори європейської катастрофи, які власними руками зламали інституційні запобіжники:
Окрема подяка Ангелі Меркель. Її фатальне "Wir schaffen das" (Ми впораємося) у 2015 році стало не просто помилкою - це був постріл у скроню європейської безпеки. Вона самоосібно відкрила шлюзи, запросивши на континент мільйони людей, які ніколи не збиралися ставати німцями чи європейцями.
Окрема подяка Ніколя Саркозі. Дякуємо за знищену Лівію. Зруйнувавши буферну державу на півночі Африки під пафосні оплески про демократію, він власноруч зламав дамбу, яка десятиліттями стримувала трансконтинентальну міграцію. Він ліквідував режим, з яким можна було домовлятися, і відкрив неконтрольований трафік через Середземне море.
Окрема подяка Урсулі фон дер Ляєн. За її перетворення європейської бюрократії на інструмент, що сприяє поширенню самогубства. Замість того, щоб мобілізувати військові кораблі для надійного захисту морських кордонів, Брюссель запроваджує квоти на розподіл мігрантів між державами. Вона легітимізувала бездіяльність, де відмова від прийому біженців карається суворіше, ніж незаконний перетин кордону.
Ліві догми служать лише як мастило для дверей, у які з радістю входять зовнішні актори. Міграція давно перестала бути природним або гуманітарним явищем. Сьогодні це гібридна зброя масового демографічного ураження. Чужі режими використовують європейський гуманізм як інструмент для руйнування ЄС зсередини. Росія та Білорусь, за підтримки своїх спецслужб, штучно організовують масові потоки мігрантів, перетворюючи їх на живу зброю на кордонах Польщі, Литви та Фінляндії. Брюссель опинився в уразливій позиції, відверто шантажуючи: "Або ви платите і йдете на політичні поступки, або я відкриваю крани і випускаю біженців".
Транснаціональні картелі, такі як Ротшильди та Сороси, отримують мільярди доларів, точно усвідомлюючи, що європейські НУО виконують роль безкоштовного таксі, доставляючи людей з нейтральних вод прямо до італійських чи іспанських берегів.
Європа потрапила в ідеальну пастку: її вороги не потребують армій, щоб її знищити. Достатньо просто відправити туди людей, яких Європа через власні закони не зможе ні вигнати, ні інтегрувати.
Резюме
Ті, хто сьогодні перетинає кордони Європи, не прагнуть знайти там "європейські цінності". Вони шукають європейські фінансові можливості, приносячи зі собою свої норми, радикальні погляди та зневагу до тих, хто їх приймає. Натомість, замість єдиного правового середовища, виникають екстериторіальні зони, де правоохоронці остерігаються виходити на патрулювання, а правила кримінальних угруповань мають більшу вагу, ніж конституційні норми країни.
Європа вмирає не від нестачі ресурсів, а від того, що забула базове правило геополітики: держава без контрольованих кордонів - це просто транзитна територія. Це вже давно найболючіший урок і для України. Кордон - це не лінія на карті і не заяви МЗС. Це фізична здатність держави зупинити натовп. Держава, яка не здатна захистити свій прикордонний паркан сьогодні, завтра втратить контроль над власними вулицями. Якщо ми заразимося цим ліберальним вірусом і відкриємо двері під гаслами повоєнного гуманізму - ми дуже швидко прокинемося безправними чужинцями на власній землі, а поточна влада в Україні ще робить все можливе аби сприяти цьому процесу розчинення та заміщення українців. А ми досі виловлюємо своїх громадян по вулицях як на сафарі і почали пропонувати найліпші умови для трудових мігрантів без знання мови, культури, традицій України?
