Ринок електроенергії: Загроза війни всіх проти всіх
Своєю думкою з приводу реформи енергоринку з нами поділився Юрій Саква, перший заступник голови ради Всеукраїнської енергетичної асамблеї, заступник міністра енергетики України в 1998-2001 рр., генеральний директор ДП «Енергоринок» у 2005-2006 рр.
Сьогодні ми поговоримо про баланс (дисбаланс) заборгованості між учасниками на ринку електроенергії. По суті, цей не дуже популярний показник відображає все, що відбувається на ринку: від якості регулювання цін до ефективності управління активами приватних і державних компаній.
В діючій сьогодні моделі ринку електроенергія перепродується кілька разів. Схематично це виглядає так: виробники всю електроенергію продають єдиного оптовому покупцю ДП «Енергоринок», яке потім продає її енергопостачальним компаніям, а вже останні продають безпосередньо споживачам. Оплата відбувається в зворотному порядку.
Ця модель передбачає абсолютно професійне і мудре держрегулювання цін, їх повну збалансованість між окремими рівнями перепродажу. По великому, ні монополіст, ні який-небудь інший учасник не можуть на свій розсуд змінити встановлений НКРЕКУ статус збалансованості цін і заборгованостей. І якщо споживач, наприклад, допустить заборгованість перед обленерго 1 млн грн, то в збалансованій системі збільшиться заборгованість перед «Енергоринком» і, відповідно, на цю ж суму зросте борг перед виробниками електроенергії. В той момент, коли споживач погасить борг, розрахунок відбудеться по всій ланцюжку. Таким чином збережений баланс, борги погашені.
У реальності ж все йде не зовсім так, як планувалося. Вірніше — зовсім не так. Ні, 100% державне регулирувание на ринку електроенергії здійснено, як і було задумано. Але його результат виявився протилежним очікуваному. Давайте спробуємо оцінити, яким він був, загалом, на прикладі порівняння фактичних даних за розміром заборгованості споживачів і заборгованості перед виробниками електроенергії.
Отже, за даними Міненерговугілля борг споживачів за електроенергію на початок 2016 року склав 21,3 млрд грн, а борг «Енергоринку» (за його власними даними — ред.) перед виробниками електричної енергії та НЕК «Укренерго» склало 25,3 млрд грн з дисбалансом 4 млрд грн або 16% від суми заборгованості.
До 2015 року в Україні цього дисбалансу заборгованості практично не було. Тобто заборгованість споживачів приблизно дорівнює тому, скільки постачальники повинні були ДП «Енергоринок». А сам «Енергоринок» приблизно стільки ж повинен був генерації, яка в свою чергу стільки ж повинна була за паливо, по податках і іншим статтям витрат. Але в 2015 році тарифна та регуляторна політика неплатежі в зоні АТО призвели до того, що з'явився значний дисбаланс заборгованості. Тепер генеруючі компанії практично втратили шанс на те, щоб отримати гроші за всю відпущену електроенергію.
Якщо зробити майже неймовірне припущення, що всі споживачі електроенергії погасять свої борги, то навіть у цьому випадку заборгованість перед виробниками електроенергії залишиться 4 млрд грн. Відразу скажу: цей системний дисбаланс реально з'явився за останні півтора року. Чи був він раніше? Так, був, в меншій мірі, але був, і на його ліквідацію знадобилося довгих 8 років, з 2005 по 2013 рік.
Про наслідки дисбалансу
4 млрд грн дисбалансу — багато чи мало? Приміром, на цю суму можна купити 3 млн т вугілля, що дорівнює необхідного запасу на складах ТЕЦ і ТЕС перед початком опалювального сезону. Або ж ця сума може дорівнювати боргу ринку перед держбюджетом, або ж перетворитися в борг по зарплаті перед працівниками ТЕС, ГЕС і АЕС. Навіть за цими критеріями можна стверджувати, що наслідки можуть бути досить серйозні, щоб ігнорувати цей новий і поки некерований тренд на ринку електричної енергії.
Але наявність 4 млрд грн дисбалансу заборгованості — це тільки офіційна статистика. Все інше приховано в деталях. Глибокий аналіз структури і происхожения заборгованості дають підставу оцінити величину реального дисбалансу заборгованості за електроенергію. На сьогодні він може становити близько 20 млрд грн. Іншими словами, 80% від існуючої заборгованості ДП «Енергоринок» перед виробниками електричної енергії та НЕК «Укренерго» (як зазначалося, цей борг становить 25,3 млрд грн — ред.) не мають джерела покриття.
Наявність 20 млрд грн дисбалансу замість 4 млрд грн означає перехід на іншій, більш високий рівень загроз і наслідків. Наприклад, непередбаченого раніше підвищення тарифів для населення приблизно на 20 коп/кВт-год щорічно протягом чотирьох років. Або ще більш різкого підвищення цін після початку повноцінної роботи нової моделі ринку електроенергії, якщо нічого не робити для пом'якшення наслідків. Або ж новий ринок так і не почне працювати.
Про джерело дисбалансу
Так звідки ж взялися ці 20 млрд грн додаткового непідйомного вантажу? Якщо дисбаланс дійсно досягає таких розмірів, то виникає цілком слушне запитання: чому цим процесом не дуже стурбовані державні органи? Може бути, насправді все не так погано?
Але спробуємо скласти всі пазли в одну картинку. Розглянемо події та прийняті рішення в ретроспективі, виявимо причини, оцінимо заборгованість та її ліквідність, а також подивимося, що може статися далі.
Подія перша — анексія Криму в 2014 році. На той момент кримські споживачі заборгували за електроенергію 506 млн грн. Є шанси їх повернути? Якщо так, то як? Через міжнародний суд? Ясно одне, що сьогодні ця сума в півмільярда гривень має всі ознаки безнадійної заборгованості.
Подія друга — початок бойових дій в 2014 році на Сході України. Освіта і визнання неконтрольованих територій (НКТ) частини Луганської та Донецької областей. Відбулося переформатування структури ринку електроенергії і виділення НКТ в окремий облік з травня 2015 року. В результаті борг споживачів колишнього «Луганськобленерго» 0,852 млрд грн перейшов в категорію безнадійного, а борги споживачів на НКТ Донецької та Луганської областей уже виключені з обліку.
Подія третє — рішення, прийняте урядом у 2014 році, про різке припинення дотування вугільної промисловості за рахунок державного бюджету без перехідного періоду. З цього моменту шахтарі практично припинили оплачувати спожиту електроенергію. Цей борг постійно зростає і на сьогодні становить вже 9,5 млрд грн. Джерела покриття боргу немає. Враховуючи фінансовий стан вугільної промисловості і той факт, що держава санкціонувала процедуру банкрутства держпідприємства, яке забезпечує шахтарів електроенергією, є всі ознаки того, щоб вважати цей борг також безнадійним.
Таким чином, з 21,3 млрд грн зафіксованого боргу споживачів 10,8 млрд грн вже стали безнадійними. З решти 10,5 млрд грн боргів, що здаються «живими», до населення відноситься лише 3,3 млрд грн, а до комунальному господарству — 5, 8 млрд грн. Їх ліквідність і ймовірність погашення також прагне до нуля.
Загрози для виробників
Таким чином, виробники електроенергії (всі, крім «зелених»), мабуть, повинні вже усвідомити нову реальність: дебіторська заборгованість — «пустушка», а кредиторська — реальна проблема. Є таке положення справ загрозою для виробників? Так, є: їм загрожує неконтрольоване і справедливе банкрутство. Причому усім і з усіма звичайними принадами стану банкрутства.
Немає ніякого сумніву, що генкомпанії, у разі невжиття превентивних заходів та розвитку такого песимістичного сценарію, звернуть через ДП «Енергоринок» стягнення на майно енергопостачальних компаній. До чого це призведе? До війни всіх проти всіх? Чим така ситуація небезпечна для країни? Відповідь очевидна без коментарів. Фантастично? Якщо ми і далі будемо залишатися в аморфному стані, то фантастичний відтінок зникне.
Коли задумувалася ця стаття, ми також планували обговорити і подискутувати про кроки з подолання цього бар'єру на шляху до майбутнього ринку, одночасно несе загрози дня поточного. Вихід є з будь-якої ситуації, і з цієї є теж. Сподіваюся, що точку неповернення ми ще не пройшли.
Але ми поки не розуміємо, чому при таких явних ознаках руйнування платіжної системи в енергосекторі спостерігається таке ж завидний спокій і холоднокровність повноважних органів державної влади? У цій статті немає нічого такого, що не було б відомо фахівцям усіх рівнів, які керують енергетичним сектором. Може, ми по-різному інтерпретуємо і оцінюємо рівень загроз? Або поки не обізнані про щось таке особливе, що докорінно змінює ситуацію? Тоді дискусія триває.
