18 років з моменту агресії Росії проти Грузії: Лондон, Париж, Берлін та Рим закликали до невизнання Абхазії та Південної Осетії.

Британія, Франція, Німеччина та Італія зробили спільну заяву до річниці нападу Росії на Грузію у 2008 році та засудили окупацію частини її території.

Як повідомляє Цензор.НЕТ, про це йдеться у спільній заяві речників урядів чотирьох держав.

Чотири держави підкреслили агресивні дії Росії.

"Через 18 років після початку агресії з боку Росії, ми підтверджуємо нашу беззастережну підтримку суверенітету та територіальної цілісності Грузії в межах міжнародно визнаних кордонів. Ми вітаємо рішення Республіки Наоеро відкликати своє визнання так званої незалежності Абхазії та Південної Осетії. Закликаємо інші країни, які мають дипломатичні зв’язки з цими утвореннями, слідувати цьому прикладу", - йдеться у заяві.

Країни також закликали інші нації утриматися від визнання цих регіонів.

Присутність російських військових на захоплених територіях продовжує бути серйозною проблемою.

У документі зазначено, що військова присутність Росії в анексованих територіях продовжує бути серйозною проблемою.

"Повторюємо наш осуд триваючої військової присутності РФ в окупованих регіонах... Триваюча мілітаризація Росією окупованих територій Грузії є серйозною загрозою для безпеки Грузії та регіональної і європейської стабільності", - зазначили речники.

Також нагадали про рішення ЄСПЛ від жовтня 2025 року, яким Росію визнали відповідальною за грубі порушення прав людини в цих регіонах.

Відзначено окреме занепокоєння ситуацією в Цхінвальському регіоні. Мова йде про угоду, укладену між Москвою та регіональними властями, яка була підписана в травні 2026 року.

У документі йдеться про те, що подібні дії можуть свідчити про наміри щодо повної анексії території.

Нагадаємо, що Російська Федерація відмовилася виплатити Грузії 253 мільйони євро, які були присуджені за рішенням Європейського суду з прав людини. Позов був поданий Грузією до цього суду 21 серпня 2018 року. У документі піднімалися питання масових порушень прав грузинського населення, а також адміністративних практик, які включали затримання, напади та вбивства на територіях, що не підлягають контролю центральної влади, а також уздовж адміністративних кордонів.