Згідно з дослідженням ILI, більшість українців підтримують ідеї свободи висловлювань та особистої відповідальності.
Українці проявляють сильний інтерес до свободи слова, особистої незалежності та захисту приватної власності. Проте, у сфері економічної та соціальної політики значна частина населення водночас прагне активної участі держави. Ці висновки були представлені в результатах всеукраїнського соціологічного дослідження "Цінності свободи в Україні", організованого Міжнародним Інститутом Свободи (ILI).
Згідно з проведеним опитуванням, 85% респондентів висловили підтримку праву громадян вільно критикувати владу без побоювань переслідування. 67% учасників опитування вважають важливим забезпечення свободи висловлювання, навіть якщо мова йде про думки, які можуть бути сприйняті як неприйнятні або образливі. Близько 49% опитаних виступили проти цензури в інтернеті, навіть під час війни, а 57% не підтримують ідею покарання з боку держави за висловлені думки, якщо вони не становлять безпосередньої фізичної загрози.
"Близько 85% українців, якщо об'єднати відповіді "повністю згоден" та "скоріше згоден", висловлюють підтримку праву на публічну критику влади без страху перед переслідуваннями. При цьому приблизно дві третини респондентів вважають, що свобода слова повинна бути захищена навіть для думок, котрі можуть сприйматися як неправомірні або образливі. Це є одним з найяскравіших показників прагнення суспільства до особистої свободи," - підкреслив директор Міжнародного Інституту Свободи Михайло Камчатний під час пресконференції в агентстві "Інтерфакс-Україна" у середу.
Ще 68% респондентів висловилися проти того, щоб більшість нав'язувала свої цінності меншості. В ILI вважають, що ці дані свідчать про значний запит на обмеження державного втручання в особисті переконання та їх вираження.
Водночас виявилося, що ідеологічна самоідентифікація респондентів є значно менш прогресивною. 52% опитаних насамперед охарактеризували себе як вільні особистості з власними цінностями, які несуть відповідальність за своє життя, тоді як 31% вважають себе громадянами України. Лише 13% віднесли себе до прихильників ліберальних або лібертаріанських ідей, у той час як 46,5% схиляються до ідеологій, які передбачають більш активну роль держави. Приблизно 48% респондентів зазначили, що їхні політичні та ідеологічні переконання змінилися або сформувалися під впливом війни та її наслідків.
Окремий аспект дослідження був присвячений мовній політиці. За отриманими результатами, 65% опитаних вказали українську як свою рідну мову, 23,6% визначили себе як двомовні, а 11% віддали перевагу російській. При цьому 76% висловили підтримку обов'язковому використанню української мови в державних установах, тоді як близько двох третин респондентів погодилися з правом громадян спілкуватися своєю рідною мовою у суспільному житті без будь-яких обмежень з боку держави.
Право на самозахист також отримало суттєву підтримку. Приблизно половина респондентів підтримує легальне носіння зброї для захисту власної безпеки, а близько 80% виступають за право використовувати зброю для оборони життя та приватної власності у випадку незаконного проникнення в житло.
Понад 80% респондентів погодилися, що навіть під час воєнного стану влада не повинна виходити за межі, встановлені Конституцією. 53% підтримали суттєвий перегляд чинної Конституції або ухвалення нової. 77% опитаних погодилися, що закриття медіа або блокування інтернет-ресурсів може бути виправданим лише за умови доведеної співпраці з ворогом або координації військових ударів.
Одним із найважливіших питань стало питання формування складу Збройних сил. 46% опитаних висловилися за створення виключно професійної або добровільної армії, в той час як майже половина підтримала змішану модель, що поєднувала б контрактну службу з обов'язковою підготовкою молоді в мирний час. Лише 3% респондентів віддали перевагу традиційній мобілізаційній моделі, тоді як понад 80% підтримали ідею залучення професійних військових із привабливими зарплатами та пільгами.
"За словами Камчатного, традиційна модель мобілізації не отримала підтримки у населення — її вибрали лише приблизно 3% респондентів. Натомість суспільство виявляє значно більшу прихильність до професійної добровільної армії або до комбінованої моделі, що передбачає наявність професійного ядра та підготовку громадян у мирний час. Більш ніж 80% опитаних також висловили підтримку залученню військових через конкурентоспроможні зарплати та пільгові програми."
У економічному аспекті дослідження суспільство виявило значну поляризацію. 44% респондентів висловили підтримку розширеній ролі держави в економічній сфері та наданні соціальних послуг, з яких 29% зайняли чітку позицію на користь активного регулювання з боку держави. Разом з тим, 44% опитаних зазначили, що в питанні забезпечення власного добробуту в першу чергу покладаються на свої сили, а 43,5% сподіваються на те, що держава не втручатиметься у їхні особисті ризики.
Президент ILI Ярослав Романчук підкреслив, що уявлення українців про приватну власність і підприємництво є більш орієнтованим на ринок, ніж їх офіційна ідеологічна самоідентифікація. Зокрема, 69% опитаних висловили розуміння концепції приватної власності, а близько 70% погодилися з тим, що надмірна бюрократія та регуляторні обмеження заважають розвитку бізнесу.
"В цілому, українці не відкидають концепцію приватної власності. Навпаки, у багатьох відповідях можна помітити усвідомлення того, що приватний власник здатен ефективніше керувати підприємством, аніж призначений державою менеджер. Це є критично важливим аспектом для майбутньої економічної політики: стратегічний розвиток країни не повинен автоматично асоціюватися з переважанням державної власності. Необхідні приватні ініціативи, конкуренція та захищеність прав власників", - підкреслив Романчук.
Він також асоціював труднощі, що виникають у бізнес-середовищі, з надмірними повноваженнями, які мають державні службовці.
"Коли чиновник, правоохоронець або інспектор отримує можливість на власний розсуд інтерпретувати нечітко виписану норму, виникає джерело дискреції, а разом із нею - і корупційного ризику. Майже 70% опитаних прямо говорять, що надмірна бюрократія та регулювання є гальмом для розвитку бізнесу. Тому закони мають бути максимально чіткими й залишати якомога менше простору для довільного трактування", - додав президент ILI.
Романчука зазначає, що результати опитування щодо знань економічних концепцій вказують на необхідність модернізації економічної освіти. Зокрема, 46% респондентів мають хоча б поверхове уявлення про марксизм, 12% - про монетаризм, а 4% - про австрійську економічну школу. Щодо економічних моделей, 18% учасників опитування вважають вільний ринок без державного втручання найкращим варіантом для України, 10% віддають перевагу активному державному регулюванню, а 6,5% підтримують соціалізм.
Романчук окремо підкреслив важливість підтримки та розвитку інституту фізичних осіб-підприємців (ФОП) не лише в контексті оподаткування, а й як елемента самозайнятості та підприємницької культури. Він вказав на те, що мікробізнес є ключовим аспектом економічної та соціальної незалежності громадян.
В соціальному секторі президент ILI наголосив на важливості впровадження більш цілеспрямованої допомоги, яка б брала до уваги не тільки поточний дохід громадян, а й їхні заощадження, активи, стан здоров'я та інші важливі аспекти потреб. За його словами, у період після війни питання балансування між значними соціальними зобов'язаннями держави та необхідністю створення сприятливих умов для бізнесу стане одним з основних викликів для фіскальної політики.
"Україні необхідно досягти компромісу між вимогами людей, які потребують соціальної підтримки і реабілітації, та фінансовими можливостями економіки для їх забезпечення. Якщо соціальні зобов'язання формуються без урахування податкового тягаря, який може витримати бізнес, ми ризикуємо залишитися без інвестицій і модернізації. Тому допомога повинна бути максимально адресною, прозорою і відповідати реальним потребам кожної конкретної особи," - наголосив Романчук.
Він також виступив за розвиток альтернатив виключно державній пенсійній системі та ширше використання накопичувальних механізмів, а в освіті й медицині - за конкуренцію державних і приватних постачальників послуг. За словами Романчука, ринкова модель у цих сферах не передбачає повної відмови держави від фінансування, а насамперед зміну механізмів розподілу коштів та підвищення відповідальності постачальників за результат.
Під час дискусії після презентації Романчук окремо звернув увагу на зв'язок свободи з відповідальністю та якістю правових інститутів.
"Свобода неможлива без відповідальності. Якщо формально існує право на приватну власність, але за його порушення не передбачена жодна відповідальність, то така власність не має реального захисту. Це стосується й інших галузей: право функціонує лише тоді, коли є чіткий механізм відповідальності за його порушення", - підсумував він.
Дослідження торкнулося аспектів особистої свободи, державного управління та політичних систем, економічних процесів, соціальних питань, приватної власності та підприємницької діяльності, оподаткування, виборчого процесу, служби в армії, освіти, медичного обслуговування, пенсійного забезпечення, індивідуальної відповідальності, а також соціальної солідарності.
Соціологічне дослідження, виконане компанією New Image and Marketing Group у липні 2026 року на замовлення Міжнародного Інституту Свободи, залучило 1,6 тисячі учасників. Всі респонденти на момент опитування проживали на території, що контролюється Україною, і брали участь в онлайн-форматі.
