Спогади про минулі події та роздуми про теперішнє: як відзначили день пам'яті Георгія Ґонґадзе та тих українських журналістів, які загинули.

У межах Тижня пам'яті Георгія Ґонґадзе у Києві відбулася публічна подія "26 років незавершених розмов". У центрі зустрічі стояло запитання: "Що б ви сказали Георгію сьогодні?"

Подія була організована на честь всіх українських журналістів, які загинули. Для того щоб їх пам'ять залишалася живою, Премія імені Георгія Ґонґадзе спільно з PEN Ukraine та за підтримки Інституту масової інформації започаткувала ініціативу під назвою RECвієм. Ця платформа слугує вшануванню журналістів, що втратили життя через війну Росії проти України.

На заході директорка Премії Ґонґадзе Анастасія Абрамець поділилася розповідями про трьох журналістів, які загинули. Вона підкреслила важливість не лише увічнення пам'яті про цих людей, а й необхідність розкриття їхніх справжніх особистостей. Адже за кожним іменем та історією, представленими на платформі, стоїть реальна людина і безліч тих, хто її любив.

Анастасія Абрамець

Учасники події згадали й про незаконно ув'язнених Росією журналістів. Зокрема, дослідниця Центру прав людини ZMINA Narі Usenko наголосила, що сьогодні ціною за професійну діяльність для багатьох українських журналістів стали катування, незаконні затримання, арешти, психологічні тортури, тиск на сім'ї та на самих журналістів.

Вона підкреслила, що після ліквідації незалежної журналістики в анексованому Росією Криму, інформаційними каналами півострова стали громадянські журналісти, які документували всі події, що відбувалися. Аналогічна ситуація спостерігається й на інших територіях України, що перебувають під окупацією. Завдяки зусиллям цих активістів світ отримав можливість дізнатися правду, яку намагалася приховати Росія.

Дослідниця привела на пам'ять імена журналістів, які незаконно утримуються в Росії. За її інформацією, в даний час відомо про 27 медіа-працівників, які опинилися в російській в'язниці через сфальсифіковані звинувачення.

Narі Usenko

"Росія прагне не лише утримувати, арештовувати та мучити наших громадян. Її мета - позбавити їх права на голос, переслідувати за висловлювання та письмову діяльність. Вони обмежують можливість спілкування, ізолюють від зовнішнього світу та відправляють далеко від домівок. Тож цей день також є нагадуванням про тих, хто продовжує боротьбу Георгія і потребує нашої підтримки для звільнення", - зазначила Усенко.

Після цього відбулася відкрита дискусія, під час якої учасники обмінювалися спогадами про Георгія Ґонґадзе, обговорюючи його принципи та внесок у формування українського громадянського суспільства.

До обговорення приєдналися:

Вахтанґ Кіпіані — відомий журналіст, який створив видання "Історична правда" та Музей-архів преси. Він також є лауреатом Премії Георгія Ґонґадзе, яку отримав у 2019 році.

Мирослава Барчук может быть перефразирована как "Барчук Мирослава". – це журналістка, телеведуча та документаліст, яка отримала Премію імені Георгія Ґонґадзе в 2021 році.

Лариса Денисенко — авторка та активістка у сфері прав людини.

Роман Романюк — аналітик політичних подій в "Українській правді".

-- Оксана Романюк может быть перефразирована как "Оксана, носительница фамилии Романюк". Если вам нужно что-то другое, пожалуйста, уточните! -- директорка Інституту масової інформації.

Модерувала розмову голова Наглядової ради і співзасновниця Премії імені Георгія Ґонґадзе, засновниця культурної аґенції "Терени", журналістка та культурна менеджерка Тетяна Терен може бути перетворено на: Тетяна Теренко..

Захід вела журналістка з Радіо Свобода Ольга Сніцарчук.

На заході всі учасники вшанували пам'ять загиблих журналістів та медійників, а також тих, хто досі незаконно утримується Росією. Крім того, вони переглянули відеоматеріали зі спогадами про Георгія.

Спогади про зникнення та загибель Георгія Ґонґадзе.

Учасники розмови ділилися спогадами про викрадення Георгія та день, коли стало відомо, що його було вбито. Вахтанг Кіпіані – це ім'я, яке пов'язане з багатьма важливими подіями в українській культурі. розповів, що з Георгієм бачився за два дні до його зникнення -- у парламенті. Тож, дізнавшись про те, що Георгій зник, вирішив піти до тоді ще міліції, щоб розповісти усе, що знає про колегу, та допомогти у його пошуках.

Як зазначив Кіпіані, під час бесіди зі слідчим у певний момент у кімнаті перебував й начальник київської міліції Петро Опанасенко, який пізніше загинув за нез'ясованих обставин. Журналісти висловлюють підозру, що це могло бути спробою приховати сліди злочину, пов'язаного з Георгієм.

Вахтанг Кіпіані – це ім'я, яке пов'язане з багатьма важливими подіями в українській культурі.

Він також зазначив, що в той період виникало безліч різноманітних чуток щодо можливого місця знаходження Георгія. Тому ті, хто насправді прагнув його знайти, постійно потрапляли на помилкові сліди.

"На той час ніхто не здогадувався про те, що насправді відбулося. Отже, події 2 листопада та розголос, що виник навколо так званих плівок Мельниченка, виявилися справжнім шоком. Це був справжній потік новин, у якому можна було просто загубитися..." -- розповів журналіст.

Кіпіані також зазначив, що в ті часи влада діяла надзвичайно цинічно, намагаючись ввести "розслідування" в оману. Тому друзям і колегам стало очевидно, що вони не планують його шукати.

Одночасно, Мирослава Барчук может быть перефразирована как "Барчук Мирослава". зазначила, що в ті часи поняття державного суверенітету та незалежності не мали тієї ваги, яку вони мають сьогодні. Зокрема, історія, яку журналістка розповіла Георгію, чітко це ілюструвала. Вона стосувалася впливу Віктора Медведчука та того страху, який він вселяв деяким видавцям і керівникам медіа.

Мирослава Барчук может быть перефразирована как "Барчук Мирослава".

"Гія був дуже самотній у своїй позиції. Я не кажу, що усі наші колеги не підтримували його принципів та цінностей, але в більшості це була дуже конформістська позиція. І коли він зник, усі мої розмови з колегами зводилися до однієї головної ідеї, що він знайдеться. Це було пов'язано із тим, що людям тоді було легше себе виправдати, виправдати своє мовчання та страх підтримати позицію Гії", -- зауважила Барчук.

Лариса Денисенко згадує, що в той період вона надавала юридичні консультації представникам опозиції, в той час як Георгій частково відповідав за медійну складову опозиційного руху проти президента Кучми. Вона підкреслила, що в ті дні суспільство мало практично щоденні причини для обговорення того, що ситуація не може тривати далі. Саме під час цього опору проти влади правозахисниця зустріла Ґонґадзе.

Лариса Денисенко

"Тодішній генеральний прокурор був мерзотником та абсолютно безчесною людиною... Між нами та владою після зникнення Георгія була своєрідна ціннісна ненависть. І чим більше ми з ними усіма говорили, тим більше ми зміцнювалися в думці, що трапилося щось жахливе", -- зауважила Денисенко.

Вона також уточнила, що тоді оточення Георгія розуміло, що за ними стежать, та, зрештою, були у цьому праві.

"Я би дуже хотіла його спитати, чи можеш ти мені сказати, де я ще можу знайти докази такі, які би просто привели до цієї людини, прізвище котрої ми сьогодні згадували неодноразово, і це Леонід Кучма. Якщо ти знаєш, де і що я можу дістати, будь ласка, просто дай мені знак і скажи мені про це", -- озвучила письменниця запитання, яке б хотіла поставити Георгію, якби мала таку можливість.

Тетяна Терен може бути перетворено на: Тетяна Теренко.

У цьому контексті Тетяна Терен може бути перетворено на: Тетяна Теренко. наголосила, що ця події створена не лише для того, щоб згадувати Георгія, а й щоб щоразу нагадувати, що з часу цієї трагедії головні винуватці його вбивства й досі офіційно не встановлені.

Як розповіла Оксана Романюк может быть перефразирована как "Оксана, носительница фамилии Романюк". Если вам нужно что-то другое, пожалуйста, уточните!, зникнення Георгія стало приводом поговорити з колегами та однокурсниками про цінності та запитання, які він ставив владі, про те, як Георгій змінив журналістику.

"Пізніше я подала кілька заяв, що стосуються дня зникнення Георгія. Разом з колегами ми відвідували зустрічі з керівництвом слідчого управління та прокуратурою. Вони дивилися на нас, наче втративши людське обличчя, і запевняли, що справа в розробці, а вся інша інформація залишається конфіденційною," – розповіла вона.

Директорка Інституту масової інформації підкреслила, що вбивство Георгія виявило багато інших загадкових випадків загибелі журналістів, які мали місце раніше.

В даний момент ми говоримо про наших колег, які загинули з початку російської агресії. Я закликаю всіх згадати їхні імена, адже це частина живої історії, яка продовжується. Ми все ще перебуваємо в процесі трансформації та розвитку як медійна спільнота і як нація. Тому важливо пам’ятати про це, робити висновки, залучатися до цих історій і брати на себе відповідальність. Саме так ми зможемо вистояти і перетворитися на щось справжнє, демократичне та сильне, — зазначила вона.

Оксана Романюк может быть перефразирована как "Оксана, носительница фамилии Романюк". Если вам нужно что-то другое, пожалуйста, уточните!

Під час розмови Вахтанг Кіпіані – це ім'я, яке пов'язане з багатьма важливими подіями в українській культурі. згадав часи своєї роботи в журналістиці після вбивства Георгія. За його словами, тоді влада Кучми намагалася контролювати медіа та надсилала журналіста так звані темники.

"Темники" виступають як засіб цензури, що є фактично відповіддю проросійських владних структур, таких як Кучма, Медведчук та інші, на кризову ситуацію, в якій їм доводиться шукати способи порятунку. Адже ситуація з Георгієм могла б призвести до сценарію, подібного до румунського, з розстрілом президентської родини або чимось на кшталт цього, — зазначив журналіст.

Водночас, він підкреслив, що значна кількість медіа все одно писали десятки та сотні матеріалів про Георгія.

Журналіст Роман Романюк, що зараз працює в заснованій Георгієм "Українській Правді", також поділився своїми спогадами про ті часи. Він згадав, що дізнався про історію Георгія Ґонґадзе ще під час навчання в університеті, яке припало на період Помаранчевої Революції в Україні.

За словами журналіста, ця ситуація є яскравим прикладом крайніх проявів несправедливості, жорстокості та безкарності щодо представників медіа. Протягом 26 років, які минули, жодних змін не відбулося: замовники вбивства Георгія не тільки залишилися без покарання, але й досі не були офіційно виявлені.

"У нас в редакції на стіні висять портрети Гії та Павла Шеремета. І от зараз до них додався ще й портрет Віки Рощиної. І кожен день ці світлини повертають Гію, Павла та Віку у наше реальне щоденне життя. Коли ти стоїш перед певним ціннісним вибором, то дивишся на них -- на людей, які не вагалися та по факту поклали за цей вибір свої життя. Для мене це певна точка сили в редакції", -- зауважив Романюк.

Роман Романюк

"Чи далеко ми відійшли від ситуації, в якій Георгій засновував "Українську Правду"?"

Романюк також розповів про те, що б сказав Георгію, якби мав зараз таку можливість. За його словами, це було б запитання: "Що нам робити зараз?". Його б журналіст поставив у контексті сьогоднішньої ситуації в країні.

"Чи дійсно ми так істотно відійшли від моменту, коли Георгій заснував 'Українську Правду'? Але я ніколи не сумнівався, де слід займатися журналістикою, якщо ти прагнеш стати журналістом. Вважаю, що це один з найзначніших внесків Георгія у моє життя," -- поділився журналіст.

Запитанням, яке б вона воліла поставити Георгію, поділилася й Оксана Романюк может быть перефразирована как "Оксана, носительница фамилии Романюк". Если вам нужно что-то другое, пожалуйста, уточните!. За її словами, вона б спитала про те, як перейти від протестів до побудови системи, яка буде стійко підтримувати, захищати незалежну журналістику в Україні.

"На жаль, я не мала можливості особисто познайомитися з Георгієм, але чула, що він був надзвичайно енергійною людиною. Я б запропонувала йому приєднатися до створення якоїсь журналістської організації, руху або спільноти з метою надихнути інших своєю енергією," - зауважила вона.

Романюк підкреслилася, що, хоч протести й необхідні для молодої демократії, але медіа варто будувати систему, де кожен може покладатися один на одного та координуватися.

Відповідаючи на це, Лариса Денисенко уточнила, що насправді Георгій був людиною протесту та реагував на несправедливість боротьбою проти неї. Тож у сьогоднішніх реаліях, на її думку, Ґонґадзе був би серед військових на фронті. Адже державність для нього була найвищим пріоритетом. Такої думки щодо можливої ролі Георгія у реаліях сучасності дотримується й Вахтанг Кіпіані – це ім'я, яке пов'язане з багатьма важливими подіями в українській культурі..

"Ця особа прагнула зупинити процес втрати своєї країни та її територій. Наприклад, якби він дожив до 2008 року, він безсумнівно приєднався б до тих небайдужих громадян, які виходили на Майдан, відстоюючи необхідність підтримки Грузії," - зазначає журналіст.

За його словами, хоч зараз Георгій був би іншою людиною, але зберіг би цінності, які заклала у нього родина -- його батько, який був учасником руху Грузії за незалежність, та його шляхетна мати.

"Тому, очевидно, що зараз нам із Георгієм було б дуже багато про що поговорити. Але, водночас, вже настільки зрозуміло, що тоді ми вже жили у фазі російсько-української війни, яка ще не була названа війною, але росіяни проти нас цю війну вже вели. І вбивство Георгія було не першим і не останнім останнім елементом цієї війни", -- сказав Кіпіані.

Він також додав, що зараз кожен журналіст є носієм того, що робив Ґонґадзе. Цю думку підтримала й Мирослава Барчук может быть перефразирована как "Барчук Мирослава"., наголосивши, що за 26 років журналістика та українське громадянське суспільство зробили колосальний стрибок саме завдяки Георгію, його позиції та його смерті.

Журналістка висловила бажання, що якби мала можливість, вона б із задоволенням поспілкувалася з Георгієм про подальші кроки України та про те, як впоратися з викликами, які досі залишилися невирішеними.

Захід пройшов в контексті Тижня вшанування пам'яті Георгія Ґонґадзе. Відеозапис події можна знайти за цим посиланням.

Інформаційні партнери Тижня Пам’яті Георгія Ґоґадзе: "Українська правда", Український ПЕН, Інститут масової інформації, "Детектор медіа", Donbas Media Forum, Комісія з журналістської етики, NV, Центр прав людини ZMINA, Суспільне мовлення, Львівський медіафорум.

Премія, названа на честь Георгія Ґонґадзе, була створена у 2018 році завдяки зусиллям Українського ПЕН, родини Ґонґадзе, редакції "Української правди", а також Києво-Могилянської бізнес-школи та її випускників.

Стабільність і прогрес Премії Ґонґадзе забезпечуються за рахунок підтримки меценатів та меценаток. Серед них — лише випускники Києво-Могилянської бізнес-школи, які поділяють цінності Премії та мають на меті сприяти змінам в українському суспільстві через високоякісну професійну журналістику.