Як суди оцінюватимуть справи, пов'язані з санкціями

Верховний Суд сформував новий підхід до процесів з оскарження санкцій. Починають діяти пʼять нових аспектів.

Український санкційний механізм не був ідеальним з моменту його створення у 2014 році. Помилкове та безстрокове застосування санкцій - циклічне явище в історії механізму. Коли державні органи ухвалюють свавільні рішення, на допомогу має прийти суд, але до 2025 року Верховний Суд допомагав органам влади.

Яким чином функціонував Верховний Суд?

Санкційний механізм в Україні виник на фоні російської агресії, що почалася в 2014 році з окупації східних регіонів та Автономної Республіки Крим. Законодавство "Про санкції" було розроблене для реагування на дії осіб, які становлять загрозу національній безпеці. Однак, воно містило загальні положення щодо процедури впровадження та скасування санкцій, не передбачаючи винятків, що могли б забезпечити дотримання основних прав людини.

РНБО і президент самостійно встановлювали порядок введення санкцій: вони вирішували, яку інформацію про особу включати в рішення РНБО, як інтерпретувати термін "національна безпека", а також організовували швидку та ефективну взаємодію.

Паралельно Верховний Суд працював над методами оскарження санкцій та інтерпретацією законодавства. Основою його практики в справах, що стосуються оскарження санкцій, стала концепція "обмеженого судового контролю". Це означало, що суди не проводять оцінку наявності чи адекватності підстав для введення санкцій, а лише перевіряють, чи були дотримані межі дискреційних повноважень президента та процедура їх застосування.

Ця позиція вважалася "державницькою": оскільки президент виконує роль гаранта суверенітету держави, лише він має право оцінювати загрози національній безпеці. Такий підхід унеможливив оскарження санкцій. Випадки, коли рішення були прийняті на користь осіб, що підпадають під санкції, можна було перерахувати на пальцях однієї руки.

Що змінив оператор лотерей

У жовтні 2025 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення на користь одного з перших українських суб’єктів, що потрапили під санкції, а саме ТОВ "М.С.Л.".

Компанія, що була одним з найбільших платників податків, уперше потрапила в санкційні списки у вересні 2015 року. Підставами для цього стали ймовірні ухилення від сплати податків, легалізація доходів та зв'язки з росією.

Велика Палата Верховного Суду поставила крапку в тривалій суперечці щодо санкцій в Україні, визнавши їх законними. Проте Європейський суд з прав людини не погодився з рішеннями національних судів, відзначивши, що Україна порушила право на власність та забезпечення ефективного захисту.

Суд зазначив, що рішення РНБО про накладення санкцій не містило чітких обґрунтувань, і підкреслив, що українські суди зобов'язані проводити всебічний судовий нагляд, перевіряючи реальні підстави для введення санкцій.

Висновок ЄСПЛ був діаметрально протилежним підходам Верховного Суду. Оскільки рішення ЄСПЛ обов'язкове для врахування українськими судами, чинна на той час практика Верховного Суду повинна була змінитися.

Як змінюється практика

У процесі розгляду справи №990/224/23 Велика Палата Верховного Суду офіційно змінила свою попередню практику та "уточнила" раніше зроблені висновки. У своїй постанові Велика Палата представила чек-лист для розгляду справ, пов'язаних із санкціями. Цей чек-лист містить п'ять ключових аспектів, які повинні бути враховані під час судового аналізу в цій категорії справ.

1. Процедурний аспект: чи виконано законодавчі вимоги при введенні санкцій, чи мали уповноважені органи право приймати рішення щодо їх застосування, а також чи було рішення РНБО реалізовано через указ президента.

2. Фактична база: чи є застосування санкцій обґрунтованим на основі достатніх фактів, чи можна навести переконливі докази, що підтверджують існування обставин, які стали причинами для введення цих санкцій.

3. Юридична оцінка: чи відповідають виявлені обставини критеріям для накладення санкцій, які прописані в законодавстві України "Про санкції", та чи були коректно використані положення матеріального права.

4. Пропорційність: чи відповідають застосовані санкції меті, яку вони прагнуть досягти, та чи збережено адекватний баланс між негативними наслідками і законною метою цих санкцій.

5. Відсутність свавілля: чи не є рішення про введення санкцій очевидно безпідставним, упередженим та прийнятим з іншими намірами.

Хоча у вказаній справі Велика Палата вирішила залишити санкції в силі, судді розробили новий підхід до розгляду справ, що стосуються оскарження санкцій. Цей новаторський підхід, разом із чек-листом, створеним Великою Палатою, стане основоположним для розгляду справ у Верховному Суді та для майбутніх процесів оскарження санкцій.