Країни Європейського Союзу тепер надаватимуть права та привілеї виключно тим українцям, які законно прибули з України та виконали свої військові зобов'язання.

У разі необхідності в країнах ЄС, громадянам України, які підлягають мобілізації, слід самостійно надати підтвердження свого статусу.

Отримання прав і пільг на території ЄС для осіб, які підлягають мобілізації, віднині прямо залежить від дотримання ними військового законодавства України. Європейська Комісія опублікувала офіційні роз'яснення (у форматі відповідей на поширені запитання -- FAQs), які детально визначають, як національні органи держав-членів мають перевіряти цей новий критерій прийнятності.

Основною юридичною зміною, зафіксованою в статті 2 рішення Ради 2026/1912, є те, що для нових прибулих осіб право на тимчасовий захист пов'язується з вимогою підтвердження законного виїзду з України та дотримання військових обов'язків. У разі потреби, також необхідно надати відповідні документи, що підтверджують цей статус.

Ця норма кардинально змінює принцип розподілу тягаря доказування в контексті міграційного законодавства. Європейська Комісія чітко підкреслює, що відповідальність за надання доказів виконання військових обов'язків або наявності законних підстав для виїзду з України повністю лягає на особу, яка подає заявку на тимчасовий захист.

Водночас у преамбулі роз'яснень МЗС та європейських інституцій зазначається важливий застережний принцип: впровадження цих критеріїв здійснюється без шкоди для компетенції та законодавства України стосовно виконання військових обов'язків, але також без шкоди для права Союзу та фундаментальних прав людини. Це означає, що європейські органи не перебирають на себе функції українських ТЦК та СП, а лише здійснюють верифікацію наданих офіційних документів чи фактів.

Перший етап перевірки: припущення законного виїзду та "кордонне правило".

Європейська Комісія представила розумну двоступеневу систему перевірки новоприбулих осіб. На першому етапі основа складається з презумпції законності дій українських державних органів. У випадку, якщо українська прикордонна служба дозволила виїзд особи з країни під час воєнного стану, європейські структури вважають, що цей виїзд був цілком легітимним і відповідав військовим зобов'язанням.

Однак, процедура оформлення цієї презумпції суттєво варіюється в залежності від країни, яка розглядає заяву.

Категорія А: Держави-члени ЄС, що мають спільний сухопутний кордон з Україною (Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія).

У цих країнах процес верифікації є надзвичайно спрощеним. Досить просто перейти державний кордон з України через офіційний пункт пропуску, щоб підтвердити право на отримання тимчасового захисту.

Європейські інституції виходять з того, що перевірка підстав для виїзду під час воєнного стану здійснюється Державною прикордонною службою України відповідно до національних норм (зокрема, Указу Президента "Про введення воєнного стану", законодавства про мобілізацію та Правил перетинання державного кордону, затверджених Постановою КМУ № 57). Якщо українські прикордонники надають дозвіл на виїзд, сусідня країна вважає виконаним критерій прийнятності і надає статус захисту без вимоги додаткових документів.

Категорія Б: Держави-члени ЄС, що не мають спільного кордону з Україною (Німеччина, Франція, Італія, Іспанія тощо).

Для так званих "другорядних" країн ситуація є більш ускладненою. Оскільки особа спочатку переходить кордон сусідньої держави, а лише потім продовжує свою подорож, підтвердження легальності виїзду для неї виступає наявність офіційного виїзного штампа українських прикордонних служб у її закордонному паспорті.

Однак на практиці існує суттєва проблема: українські прикордонники не завжди регулярно ставлять виїзні штампи в паспорти українських громадян, особливо коли у них є біометричні документи. У зв’язку з цим Європейська комісія підготувала низку важливих рекомендацій:

Громадянам України, які мають намір отримати тимчасовий захист у країнах, що не мають спільного кордону з Україною, настійно радять звертатися особисто до українських прикордонників під час проходження контролю. Важливо просити про проставлення фізичного виїзного штампа у паспорт.

Обмеження за часом (правило 90 днів). Згідно з основним принципом, дата виїзного штампу повинна бути не пізнішою ніж 90 днів перед подачею заяви на отримання тимчасового захисту у країні, куди ви звертаєтеся. Це правило пов'язане з правом на безперешкодне пересування в межах Шенгенської зони, яке дозволяє перебування на її території протягом 90 днів у рамках 180-денного періоду.

У випадку, якщо 90-денний термін був пропущений, заявник має можливість надати аргументи, що підтверджують, що затримка сталася через об'єктивні та непередбачувані обставини, які не дозволили йому своєчасно звернутися за захистом.

Другий рівень підтвердження: коли з’являються питання і як функціонує Резерв+

Якщо особа не має можливості застосувати спрощені правила першого рівня (наприклад, у випадках несанкціонованого перетину кордону поза контрольними пунктами, відсутності дійсного закордонного паспорта або неможливості отримати штамп для виїзду), активується другий рівень верифікації.

У даній ситуації національні органи країни перебування повинні вимагати надання альтернативних офіційних документів, що підтверджують виконання військової служби або наявність легального звільнення від неї.

Європейська Комісія прямо вказує на документ, доступний у застосунку Резерв+, як на можливий офіційний доказ статусу особи. На думку служб Єврокомісії, документ або довідка, що підтверджує звільнення особи від військових обов'язків, може бути достатнім для підтвердження права на тимчасовий захист.

Щоб документ з Резерв+ був визнаний європейськими установами як належний доказ, він має включати принаймні наступні основні дані:

- докладна особиста інформація заявника (прізвище, ім'я, дата народження);

- чітку інформацію про те, що особа є звільненою (exempted) від виконання військових обов'язків;

- період, протягом якого діє вказане звільнення або відстрочка.

Ключове зауваження від Європейської комісії: у випадку, коли з документа не можна зрозуміти, чи є особа звільненою від військової служби і чи залишається це звільнення дійсним, державні органи країни-члена можуть вважати його недостатнім підтвердженням для відповідності вимогам отримання тимчасового захисту.

Вимоги до процесу перекладу та перевірки документів.

Оскільки у застосунку "Резерв+" електронні документи створюються лише українською мовою, це створює мовні перешкоди для європейських чиновників.

Щоб полегшити процес перевірки, громадянам рекомендується ще до виїзду з України або через консульські установи України в країні перебування оформити присяжний (нотаріальний) переклад довідки про відстрочку/виключення з обліку англійською мовою або офіційною мовою країни, де планується отримання захисту.

Державам-членам запропоновано скористатися доступними онлайн-ресурсами для перекладу та швидкої верифікації даних.

Національні інституції зобов'язані зберігати копії військових документів та їхні переклади в рамках міграційної справи особи, яка подала заявку.

Держави-члени ЄС зберігають за собою повну дискрецію (виключне право ухвалення рішень) щодо того, які саме альтернативні чи підтримувальні документи приймати до розгляду та чи є вони достатніми для підтвердження права на захист.

Охорона інтересів наявних бенефіціарів

Одним із ключових аспектів, що викликають найбільше обговорень, є питання ретроактивного застосування ухваленого рішення. Чи будуть нові мобілізаційні перевірки стосуватися українців, які вже тривалий час проживають у ЄС і мають дійсні дозволи на проживання в рамках тимчасового захисту?

Європейська Комісія встановила принцип, згідно з яким закон має незворотну силу в часі.

Нові критерії відповідності, включаючи вимоги щодо подання військово-облікових документів, стосуються лише тих осіб, які вперше подають заявки на тимчасовий захист після набрання чинності Рішенням Ради 2026/1912.

Громадяни, яким було надано тимчасовий захист до введення в дію нового рішення, зберігають свій статус у повному обсязі. Національні органи Європейського Союзу не мають права вимагати від них жодних військових документів чи підтверджень легальності виїзду з України.

Особи, які прибули до Європейського Союзу та встигли подати офіційну заяву на отримання статусу захисту до того, як нові правила набрали чинності, але через бюрократичні затримки ще не отримали свою картку резидента, звільняються від вимоги надання військово-облікових документів. Їхні справи будуть оброблені відповідно до старих, спрощених процедур.

Приклад із життя:

Роз'яснення Європейської комісії наводять яскравий приклад, що демонструє цей принцип:

Якщо 22-річний молодий українець отримав статус тимчасового захисту в країнах Європейського Союзу, цей статус залишається за ним і продовжує діяти в подальшому. Навіть якщо в майбутньому йому виповниться 25 років (або інший вік, що згідно з українським законодавством робить його військовозобов'язаним і обмежує можливість виїзду), європейські інстанції не мають права переглядати його статус чи позбавляти захисту на основі зміни його особистих обставин, що тепер підпадає під мобілізацію в Україні.

Проблема "швидкоплинних поїздок" до України та загроза позбавлення статусу.

Однією з найбільш ризикованих ситуацій з юридичної точки зору для громадян України є короткочасні подорожі на батьківщину, зокрема для візитів до родини, оформлення необхідних документів або медичних процедур.

Директива про тимчасовий захист дозволяє громадянам здійснювати добровільні короткострокові поїздки в Україну. Проте порядок оформлення таких подорожей регламентований.

Бенефіціар зобов'язаний офіційно проінформувати міграційні служби країни ЄС, яку він відвідує, про свій тимчасовий виїзд до України.

Якщо у державі-члені запроваджено процедуру повідомлення про тривалу відсутність або регулярного звітування, а особа не повідомила про свій виїзд до України або не виконала встановлений обов'язок звітування, компетентні органи можуть дійти висновку, що особа фактично повернулася до України. У такому разі держава-член може вжити відповідних адміністративних заходів, зокрема зняти особу з реєстрації та скасувати її посвідку на проживання.

Водночас, це не свідчить про автоматичне скасування статусу лише через саму подорож до України. Чіткий порядок, допустима тривалість відсутності, вимога попереднього інформування та наслідки тривалої відсутності регулюються законодавством та адміністративними процедурами конкретної держави-члена.

Європейська Комісія чітко зазначає, що країни-члени не мають права встановлювати надто короткі терміни відсутності або безпідставні вимоги щодо звітування, що можуть призвести до втрати статусу.

Наслідки для повторного в'їзду в ЄС

Якщо статус особи було анульовано через тривалу відсутність, і згодом вона вирішить знову повернутися до Європейського Союзу, для неї увесь процес отримання тимчасового захисту починається спочатку (from the beginning).

Це означає, що при новому перетині кордону така особа автоматично вважатиметься новим заявником і повинна буде надати повний спектр доказів, що підтверджують легальний виїзд з України з дотриманням військових зобов'язань (наприклад, показати виїзний штамп або дійсний військово-обліковий документ Резерв+ з відстрочкою). Якщо заявник не зможе надати необхідні докази, зазначені в процедурі перевірки, він може не відповідати вимогам для отримання тимчасового захисту.

Правила переїзду між країнами

Ще одна типова ситуація полягає в тому, що українець, який отримав тимчасовий захист у певній країні ЄС (наприклад, у Польщі), вирішує змінити місце проживання та подати заявку на отримання статусу в іншій країні.

Згідно з основними нормами, володіння посвідкою на проживання надає можливість безперешкодного пересування країнами Європейського Союзу протягом 90 днів у межах 180 днів. Однак, нещодавно ініціатива щодо офіційної зміни країни, де отримано статус захисту, підпала під нові обмеження.

Європейська комісія підкреслює, що для уникнення зловживань, а також враховуючи відсутність єдиної технічної бази для оперативної перевірки причин відмов у сусідніх країнах, кожна особа, що подає заявку на тимчасовий захист в іншій країні, повинна надати повний пакет документів, що підтверджують легальний виїзд з України, відповідно до нових військових вимог.

Отже, якщо ви переїжджаєте до іншої держави ЄС, то вас автоматично вважають "новим заявником" в контексті перевірки військового статусу. У разі, якщо ви не зможете надати підтвердження виконання військових зобов'язань за запитом органів країни, в яку ви переїхали, вам можуть відмовити у реєстрації, а ваш попередній статус у першій країні може бути скасований у зв'язку з переїздом.

Резюмуючи

Українці, які змогли отримати тимчасовий захист до набуття чинності новими нормами, можуть почуватися в безпеці, адже закон не зобов'язує їх надавати військові документи заднім числом.

Мобільний застосунок та офіційні електронні витяги з реєстру "Оберіг" визнані ЄС належними документами другого рівня верифікації. Проте критично важливою є повнота інформації у них та наявність належно оформленого перекладу.

Будь-яка тривала подорож додому, що призвела до анулювання реєстрації в ЄС, тепер автоматично вимагає проходження повної військової перевірки при спробі повернення до Європи.