Вікторія Карпова: Звітність у сфері сталого розвитку з 2028 року: чому підприємствам потрібно починати підготовку вже зараз -- Блоги

20 серпня 2026 року уряд України ухвалив та передав до Верховної Ради проект закону "Про внесення змін до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" з метою запровадження звітності у сфері сталого розвитку". Вже наступного дня цей законопроект отримав реєстраційний номер 15538 у Верховній Раді. На даний момент документ перебуває на розгляді в комітеті.

Законопроєкт є черговим кроком у наближенні українського законодавства до права ЄС у сфері корпоративної звітності. Зокрема, він враховує положення Директиви 2013/34/ЄС та зміни, внесені Директивою (ЄС) 2022/2464 щодо корпоративної звітності зі сталого розвитку (CSRD).

Для компаній це означає перехід від загального обговорення принципів ESG до чітких вимог, що стосуються збору, організації та публікації даних про сталий розвиток. Тому вже сьогодні важливо усвідомлювати, які зміни плануються, хто буде підлягати цим вимогам та як до них краще підготуватися.

Що таке ESG?

ESG включає три основні категорії аспектів: екологічні (environmental), соціальні (social) та аспекти корпоративного управління (governance).

Вони дозволяють оцінювати діяльність компанії не лише за фінансовими результатами, а й з огляду на її вплив на довкілля та суспільство, підходи до трудових відносин, дотримання прав людини та корпоративного управління.

Важливо зазначити, що ESG та звітність у сфері сталого розвитку не є синонімами. ESG охоплює більш широкий спектр ідей, тоді як законопроєкт № 15538 зосереджується переважно на визначенні конкретних стандартів для підготовки та оприлюднення інформації, пов'язаної зі сталим розвитком.

Чому це важливо для бізнесу?

Фактори ESG набувають все більшого значення для інвесторів, банків, міжнародних фінансових установ та великих корпоративних клієнтів під час аналізу компаній, інвестиційних проектів та ланцюгів постачання. Таким чином, ефективне управління ESG-ризиками може справляти суттєвий вплив не лише на імідж компанії, але й на можливості залучення фінансування та співпраці з міжнародними партнерами.

У рамках Європейського Союзу цей процес вже став предметом регуляторних норм. Європейські закони вимагають від певних категорій компаній надання інформації про сталий розвиток згідно з визначеними стандартами. Ця інформація включає, зокрема, питання, пов'язані з екологією, соціальною сферою, трудовими відносинами, дотриманням прав людини, корпоративним управлінням та антикорупційною діяльністю.

Для українського бізнесу значення цих правил не обмежується майбутнім прямим обов'язком подавати відповідну звітність. Компанії, які працюють з європейськими групами, міжнародними банками та інвесторами або входять до ланцюгів постачання великих компаній, можуть стикатися із запитами на ESG-інформацію значно раніше.

Які зміни планується внести до українського законодавства?

1. Впровадження системи звітності в сфері сталого розвитку

Законопроєкт № 15538 передбачає запровадження в Україні звітності зі сталого розвитку відповідно до європейських стандартів.

На початковому етапі планується запровадити цей обов'язок для компаній, чий чистий річний дохід перевищує 450 мільйонів євро, а середня чисельність працівників становить 1 000 осіб. Перший рік, у якому буде здійснено звітування, заплановано на 2028.

Таким чином, на початковому етапі прямий законодавчий обов'язок стосуватиметься відносно вузького кола найбільших підприємств.

Проте практичний вплив нових правил може бути значно ширшим. Великі компанії, на які поширюватиметься обов'язок щодо звітності, можуть потребувати відповідної інформації від своїх дочірніх компаній, постачальників та інших контрагентів. Тому необхідність збирати ESG-дані може поступово поширюватися і на підприємства, які самі формально не підпадають під критерії обов'язкової звітності.

2. Оновлена термінологія законодавства

Законопроєкт передбачає введення на законодавчому рівні ряду нових термінів.

Звітність у сфері сталого розвитку – це документація компанії, що включає дані про аспекти сталого розвитку, відповідаючи стандартам, встановленим для звітності в цій галузі.

Консолідовані звіти про сталий розвиток представляють собою звітність, що охоплює підприємство, яке здійснює контроль, разом з його дочірніми компаніями, розглянутими як одне ціле з економічної точки зору. Тематика сталого розвитку включає в себе екологічні та соціальні аспекти, а також питання, пов’язані з трудовими відносинами, дотриманням прав людини та протидією корупції.

* Стандарти звітності із сталого розвитку - документи, прийняті Європейською Комісією, якими визначено обов'язкові вимоги та порядок розкриття підприємствами інформації у звітності зі сталого розвитку.

Таким чином, йдеться не просто про декларування компанією певних ESG-принципів, а про формування стандартизованої системи збору та розкриття відповідної інформації.

3. Актуалізація критеріїв для класифікації підприємств

Проект закону також включає в себе модернізацію критеріїв для класифікації підприємств.

Малі підприємства мають відповідати щонайменше двом із таких критеріїв:

* балансова вартість активів - не більше 5 мільйонів євро.

* чистий дохід - до 10 мільйонів євро включно;

* середня кількість працівників - до 50 осіб включно.

Для середніх підприємств встановлюються такі критерії:

* балансова вартість активів - до 25 млн євро включно;

* чистий дохід - не більше 50 млн євро.

Середня чисельність співробітників становить не більше ніж 250 осіб.

До великих компаній відносяться ті, чий показники перевищують щонайменше два з критеріїв, встановлених для середніх підприємств.

Таким чином, просте віднесення компанії до великих не автоматично зобов'язує її подавати звітність про сталий розвиток починаючи з 2028 року. У рамках першого етапу впровадження зазначеної звітності законопроєкт встановлює окремі, значно підвищені вимоги.

З чого слід почати процес підготовки?

До 2028 року ще є можливість, проте формування системи звітності щодо сталого розвитку не обмежується лише складанням звіту в кінці фінансового року. Компаніям треба чітко визначити джерела інформації, призначити відповідальних осіб, розробити процедури збору даних та встановити механізми для перевірки їхньої достовірності.

Першим кроком має стати оцінка того, наскільки майбутні вимоги стосуватимуться компанії. При цьому варто враховувати не лише формальні критерії законодавства, а й структуру групи, вимоги материнської компанії, банків, інвесторів та ключових клієнтів.

Наступним етапом є доцільним здійснити аналіз прогалин: потрібно з'ясувати, які дані про сталий розвиток вже зібрані компанією, де вони зберігаються, а також які відомості наразі відсутні. Частина потрібної інформації може вже бути зафіксована у фінансових, кадрових, екологічних, комплаєнс- та інших внутрішніх документах.

Також критично важливо призначити осіб, відповідальних за різні складові інформації. Звітність у сфері сталого розвитку не повинна бути лише обов'язком бухгалтерії чи фінансового відділу. Для її складання можуть знадобитися дані від відділів кадрів, юридичної служби, комплаєнсу, операційних підрозділів, служб безпеки праці, екологічних експертів та інших фахівців.

Особливу увагу слід звернути на методи збору та фіксації даних. Якщо в майбутньому інформація підлягатиме розкриттю чи перевірці, важливо не лише мати самі цифри, але й можливість підтвердити, звідки вони взяті, яким чином були обчислені та хто несе відповідальність за їх точність.

Врешті-решт, підприємствам слід вже сьогодні провести аналіз ESG-інформації, яку запитують банки, інвестори, міжнародні партнери та клієнти. Це допоможе уникнути створення кількох паралельних систем збору даних у майбутньому та поступово розробити єдиний внутрішній процес.

Заключення

Запровадження звітності зі сталого розвитку не означає, що з 2028 року відповідний обов'язок одночасно виникне для всього українського бізнесу. На першому етапі прямі законодавчі вимоги стосуватимуться обмеженого кола найбільших підприємств.

У той же час практичний ефект нових норм може мати набагато більший масштаб. Інформацію щодо аспектів сталого розвитку можуть запитувати материнські компанії, банківські установи, інвестори та великий бізнес, які самі встановлюють вимоги до звітності.

Тому підготовку варто починати вже зараз - не зі створення формального ESG-звіту, а з розуміння того, які дані компанія вже має, яких даних бракує та як організувати їх системний збір і документування.

Перехідний етап до 2028 року надає підприємствам шанс поступово налаштувати свої процеси.

Компанії, які почнуть підготовку заздалегідь, зможуть впровадити нові вимоги без значних змін у своїх внутрішніх процесах. Це стане природним етапом розвитку вже існуючої системи збору даних, моніторингу та звітності.